Непрохідні зарості тополі й гібридної верби: науковець розповів про те, що відбувається на місці колишнього Каховського водосховища

Фото Якова Дідуха, опубліковане "Дзеркалом тижня"

Внаслідок підриву греблі Каховської ГЕС російськими окупантами загинули десятки мирних жителів, а сотні людей втратили житло та майно. Це — жорстокий воєнний злочин, який спричинив масштабну гуманітарну й екологічну катастрофу.

Пророкували, що дно Каховського водосховища стане пустелею подібно до дна колишнього Аральського моря. Але екосистема, оговтавшись від шоку, почала відновлюватися, пише "Дзеркало тижня" .

"Сьогодні тут — непрохідні зарості верби й тополі, в яких оселилися птахи та тварини. Дніпро повернувся в природне русло, його заново освоюють осетри — їх тут не бачили з часів затоплення. Природа підтвердила тезу вчених: "Річки мають текти", - пише видання.

Як живе молодий ліс, що буде з екосистемами на дні колишнього водосховища, виданню розповів академік НАН України, завідувач відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки ім. М.Холодного НАН України Яков Дідух, який спільно з колегами проводить дослідження безпосередньо на місці катастрофи.

За його словами, вчені зафіксували тут інтенсивне й потужне відтворення природних угруповань, формування різноманітних біотопів. Спостерігається зниження масштабів евтрофікації, тобто масового відмирання і гниття водоростей. А також розвиток високотравних угрупувань прибережно-водних рослин: рогозу, очерету, осок тощо. Формуються щільні зарості тополі й верби заввишки до п’яти метрів і напіввідкриті оголені площі піску та мушель, які поступово заселяються рослинністю.

По суті, вже сьогодні формуються нові екосистеми. Наймасштабніші з них — тополево-вербові ліси, які в Україні майже зникли або збереглися лише фрагментовано. Верба — одна з найпродуктивніших деревних порід: має високий приріст, активно випаровує вологу через листя (цей процес називається транспірацією) і дуже ефективно поглинає вуглекислий газ із повітря. Отже, такі угруповання мають надзвичайно важливе значення для регулювання клімату.

"Ми бачимо відтворення природних екосистем. Але вони вже не ті, що були в минулому. Природа ніколи не повертається у вихідне становище. Проте ми не вважаємо, що новоутворені екосистеми становитимуть загрозу для довкілля, навпаки, вони мають потенціал для сталого розвитку", - зауважив науковець.

Він зазначає, що сьогодні формуються нові екосистеми. Наймасштабніші з них — тополево-вербові ліси, які в Україні майже зникли або збереглися лише фрагментовано. Верба — одна з найпродуктивніших деревних порід: має високий приріст, активно випаровує вологу через листя (цей процес називається транспірацією) і дуже ефективно поглинає вуглекислий газ із повітря.

За словами Дідуха, такі угруповання мають надзвичайно важливе значення для регулювання клімату.

Заплавні ліси також виконують ключову роль у стабілізації високодинамічних процесів, характерних для заплавних екосистем. Вони формують симбіотичні асоціації з мікоризними грибами, які не лише покращують живлення рослин, а й завдяки взаємодії з мікроорганізмами здатні розкладати нафтопродукти й очищувати ґрунти. Дерева накопичують азотні та фосфорні сполуки, а також важкі метали, зокрема кадмій, і вже використовуються для фіторемедіації забруднених територій. Цей біотоп має високе природоохоронне значення, бо такі галерейні ліси, за даними європейських зоологів, вирізняються багатою фауною комах (до 450 видів), високою щільністю розмноження та зупинки видів птахів, є оселищем численних рідкісних видів тварин і рослин, а також мають високу рекреаційну цінність. Вони надають так звані екологічні послуги, тобто забезпечують екологічно важливі функції, що мають цінність для суспільства.

Саме тому, відповідно до низки міжнародних природоохоронних угод, зокрема Бернської конвенції (ратифікованої Україною 1996 року) та Директиви Ради Європи 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ і видів дикої фауни та флори», такі біотопи підлягають охороні.

Утім, можливі й непередбачувані процеси. Заплави часто слугують коридорами для розселення інвазійних (адвентивних) видів рослин, і ці тенденції вже фіксуються. Зокрема верба, про яку йдеться, — це не місцева верба біла, а гібрид із занесеною вербою червоніючою. Такі гібриди можуть по-різному впливати на інші природні види.