Мітинг підприємців, повалення пам'ятників Дзержинському, Лібкнехту та Артему, підпал автівки співробітника КПВП, напад на активіста: яким було 8 лютого у Кривому Розі

8 лютого в історії Кривого Рогу відзначено низкою подій, що відображають соціально-політичні настрої та зміни в місті. Від протестів підприємців у 2011 році до демонтажу пам'ятників комуністичної епохи у 2015-му, цей день неодноразово ставав свідком важливих суспільних трансформацій.

Чим жив Кривий Ріг та Україна в цей день, а також які свята відзначаємо сьогодні, читайте у матеріалі 0564.ua.

Що відбувалось 8 лютого у попередні роки у Кривому Розі:

8 лютого 2011 року біля будівлі Криворізького міськвиконкому пройшов черговий мітинг, організований Лігою підприємців Кривого Рогу. Присутні протестували проти податкового кодексу, пенсійної реформи, трудового кодексу, житлового кодексу та підвищення тарифів на комунальні послуги.

У 2011 році на нашому сайті вийшла новина про те, що за час губернаторства Вілкула на Дніпропетровщині збільшилося безробіття.

У 2011 роцістало відомо, що Дніпропетровщина – найкриміногенніший регіон країни.

За словами Генерального прокурора України Віктора Пшонки, 2010-го рівень злочинності в області зріс більш ніж на 20%. Причому кожен третій злочин був скоєний раніше засудженими людьми. Минулого року на Дніпропетровщині було скоєно близько 49 тис. злочинів (у 2009 році цей показник був на 9 тисяч меншим – 40 499 випадків).

У 2011 роціробота шахт АМКР і КЗРК була призупинена.

У 2013 році у Кривому Розі СБУ накрила злочинне угруповання з 15-ти осіб, яке півроку крало майно з низки підприємств

У 2015 році у Кривому Розі скинули пам'ятники Дзержинському, Карлу Лібкнехту та Артему.

У ніч із 7 на 8 лютого у Кривому Розі активісти кількох громадських організацій та політичних партій скинули з постаментів пам'ятники представникам комуністичного режиму. Представники "Правого сектору" спільно зі "Свободою", "Конгресом українських націоналістів", "Інгульською паланкою", "Автономним опором" та "Автомайданом" знищили пам'ятники тоталітарного режиму у відповідь на заяви терористів "ДНР" щодо претензій на територію так званої Криворізько-Донецької республіки.

Активісти мотивували знесення пам'ятників, що ганьблять честь та гідність міста:

"Артем (ідеолог та засновник "ДКР"), Дзержинський (засновник ВЧК) та Карл Лібкнехта (один із засновників комуністичної партії Німеччини)".

Представники громадських організацій наголосили, що "це не наша історія, а символи окупації червоної росії, створені з метою виправдати катів українського народу, тому їхнє місце не на наших вулицях, а у підручниках історії та музеях вивченню геноциду української нації".

Криворізькі активісти відзначили у своєму "посланні до терористів", що "спочатку впадуть ваші ідоли, а потім і ваші "республіки".

У 2015 роціпроти криворожанина Володимира Зеленського на росії порушили кримінальну справу.

У 2016 році в Дніпропетровські ОДА заявили, що за газові борги мають відповідати керівники міст та теплопостачальних підприємств.

У 2016 роцікриворізький депутат запропонував розірвати договір про співпрацю з Нижнім Тагилом.

У 2017 роціу Кривому Розі "замінували" станцію швидкісного трамвая.

У 2017 році голова Дніпропетровської облдержадміністрації Валентин Резніченко поклав відповідальність за тепло в будинках на мерів та тепловиків.

У 2018 роціу Кривому Розі спалили автомобіль екс-головбуха "Кривбаспромводопостачання" та пошкодили авто ще одного співробітника.

У 2018 році Адміністративний суд визнав недійсним рішення Криворізької міськради.

У 2019 роцікриворізькі розслідувачі попросили Держаудитслужбу перевірити законність закупівлі сиру відділом освіти

У 2019 роцікриворізький автомайданівець заявив у суді, що захищався від людей, які на нього нападали.

У 2019 роцікриворожанин Іван Уривський став лауреатом премії Леся Курбаса та головним режисером Одеського драмтеатру.

8 лютого 2020 року у проекті «Місто України. Національний вибір» Кривий Ріг посідав 2 місце, випередивши Київ та Львів.

У 2020 роціми дізнавались, чим снідають відомі криворіжці.

8 лютого 2021 року у Кривому Розі в умовах негоди для збирання снігу та попередження ожеледиці на дороги, вулиці, тротуари міста виведено спеціалізовану техніку, близько 100 одиниць. Заступник міського голови Олександр Катриченко повідомив, що були мобілізовані всі необхідні ресурси - техніка, транспорт, люди, посипальний матеріал. За добу було витрачено близько 800 тонн посипального матеріалу на території всього міста.

8 лютого 2022 року у Кривому Розі відбувся прес-брифінг із режисером фільму "Носоріг" Олегом Сєнцовим.

В цей деньдо правоохоронних органів Кривого Рогу анонім надіслав листа з інформацією про "мінування". У листі зазначено, що "замінованими" можуть бути дитячі садки, школи, суди, лікарні, аеропорт, ТРЦ.

У 2022 роціпрезидент Володимир Зеленський на відкритті третього "Дія Саміту" повідомив, що вакциновані українські пенсіонери отримають смартфон.

У 2024 роціу Кривому Розі з робочим візитом побувала амбасадорка США в Україні Бріджит Брінк

8 лютого 2024 року на Дніпропетровщині розформували полк особливого призначення, у якому екс-беркутята відмовились захищати Україну

8 лютого 2024 року Міністр оборони України Рустем Умєров повідомив, що було ухвалено рішення про необхідність зміни керівництва Збройних Сил України. І подякував Валерію Залужному. Зустрівся з генералом Залужним і президент України Володимир Зеленський. 

Згодом стало відомо, що президент  України призначивГоловнокомандувачемЗбройних Сил України генерал-полковника Олександра Сирського.

"Українці обовʼязково переможуть", - що сказав Залужний стосовно своєї відставки.

В цей день нардепу Шуфричу повідомлено про нову підозру - цього разу за фінансування росгвардії у Криму.

У 2024 році Україна повернула додому ще 100 захисників з російського полону.

Цей день в історії 

1914 р. — у Монреалі створили українське видавництво «Новий Світ»

1918 р. - російські більшовицькі загони на чолі з Михайлом Муравйовим узяли під контроль весь Київ - столицю незалежної Української Народної Республіки.

Муравйов видав наказ, у якому закликав нещадно знищувати усіх офіцерів, юнкерів, гайдамаків, монархістів і "ворогів революції". Три дні в захопленому Києві відбувалися грабежі, насильства, вбивства. Загинуло багато інтелігенції, військовиків та простих громадян - за різними даними, від 3 до 5 тисяч осіб

1992 р. - Україна встановила дипломатичні відносини з Ватиканом і Азербайджаном

1994 р. — Україна приєдналась до програми НАТО «Партнерство заради миру».

Міжнародні свята та пам'ятні дати

День пропозиції руки та серця. Це особлива дата, яка є частиною так званого тижня кохання перед Днем святого Валентина. Це неофіційне, але популярне свято, особливо в романтичних культурах. День пропозиції 8 лютого – це ідеальна нагода освідчитися своїй коханій людині перед Днем закоханих. Він символізує початок нового етапу у стосунках і дає можливість зробити пропозицію у святковій атмосфері.

Всесвітній день кіно. Припадає на другу суботу лютого. Свято було започатковане Американською академією кінематографічних мистецтв і наук 2020 року, напередодні 92-ї церемонії вручення премії "Оскар". Метою було відсвяткувати здатність кіно об'єднувати, надихати та розважати людей по всьому світу. Всесвітній день кіно — чудова нагода віддати шану мистецтву кінематографа та насолодитися магією фільмів разом з іншими шанувальниками по всьому світу. Перший Всесвітній день кіно зібрав понад 10 мільйонів органічних переглядів та понад 500 000 взаємодій у соціальних мережах, що свідчить про глобальну любов до кіно.

Цього дня народились:

1822 р. - в селі Кулажинцях (тепер Лубенського району Полтавської області) народився Опанас Маркович - етнограф, фольклорист, народознавець, громадський діяч, член Кирило-Мефодіївського братства, чоловік Марка Вовчка (письменниці). Він був нащадком старовинного козацько-старшинського роду.

1847-го був заарештований за участь у Кирило-Мефодіївському братстві та за знайдене під час обшуку «стихотворение возмутительного содержания» (твір Т. Шевченка «І мертвим, і живим…») і на три роки висланий до міста Орла під нагляд поліції. Там познайомився з Марією Вілінською (яка невдовзі почне друкуватися під псевдонімом  Марко Вовчок). З нею він візьме шлюб у  січні 1851-го. 

Подружжя переїжджає до Чернігова. Тут Маркович працює у газеті «Чернігівські губернські відомості». 1853 року переїхав до Києва, де працював бухгалтером у Київській палаті державного майна. Зібрав кількасот пісень з нотами та близько 50 тисяч (з варіантами) приказок, прислів'їв, загадок. Оскільки суд заборонив Марковичу публікацію власних робіт, то він безкоштовно віддавав друзям-лексикографам свої набутки. Зокрема, передав своє зібрання фольклористу Матвію Номису, який під назвою «Українські приказки, прислів'я і таке інше: Збірники О.Марковича і др. Спорудив М. Номис» видав його в Санкт-Петербурзі. Багато зібраних Марковичем фольклорних і етнографічних матеріалів опубліковано Амвросієм Метлинським, Володимиром Антоновичем, Михайлом Драгомановим. Також Маркович поринув у складання «Словника української мови», яке здійснював педагог і лексикограф Павло Білецький-Носенко.

1850 р. - Іван Похитонов, український живописець та графік.

8 лютого 1850 р. – в селі Семині (сучасна Чехія) народився Вікентій (Честослав) В’ячеславович Хвойка, археолог, який відкрив Трипільську культуру.

Багато спілкувався з Володимиром Антоновичем та Федором Вовком. Провадив розкопки у Києві та на Наддніпрянщині, які фінансувалися відомими меценатами – Борисом Ханенком, Михайлом Терещенком.

В 1893-му відкрив палеолітичну Кирилівську стоянку на київському Подолі із великим скупченням кісток мамонтів (67 уламків ікол), згодом – старожитності Зарубинецької і Черняхівської культур, міста Володимира в Києві. Також проводив розкопки на Замковій горі в Чигирині, на Запоріжжі.

Та головним його відкриттям стали пам’ятки Трипільської культури: (1896), знайдені в селах Трипілля, Жуківці, Стайки на Київщині, на київському березі Дніпра та поблизу міст Канева і Ржищева. Це були залишки прадавніх поселень першої половини ІV тисячоліття до нашої ери: понад 50 залишків помешкань-землянок, 39 глинобитних жител, кількох гончарних печей, знаряддя праці, а головне – залишки яскраво розмальованої кераміки з чарівними і складними візерунками. Ці відкриття мали не менш сенсаційні результати, аніж розкопки Трої чи Мікен.

Багато хто вважав, що Хвойці просто щастило. Однак за всіма знахідками стояла кропітка праця. Він багато їздив по селах навколо Києва, розпитував місцевий люд про знахідки давніх речей, черепків. А вже тоді починав розкопки.

Своїми дослідженнями доводив принцип автохтонізму, згідно якого на основі місцевого населення, що проживало в даному регіоні з доісторичних часів, сформувалася південно-східна гілка слов’ян. Втім, сучасна наука носіями трипільської культури вважає племена середземноморсько-балкансько-дунайського походження, які на територію України просунулися з Балкан і Середнього Подунав’я.

Помер від сухот 2 листопада 1914-го в Києві, похований на Байковому кладовищі. В селі Трипілля на Київщини встановлено пам’ятник вченому. А Національний банк України в 2000-му випустив монету номіналом 2 гривні з портретом Вікентія Хвойки. 

1925 р. – у місті Білопілля на Сумщині народився Віктор Зарецький,  модерніст, майстер пейзажу та жанрової картини. Його називали українським Клімтом.

Художник стверджував, що має двох духовних батьків: Тараса Шевченка та Густава Клімта.  Зарецький здійснив переворот в українському мистецтві, виробивши власний стиль – українську неосецесію. Завдяки дружині Аллі Горській він захопився монументалізмом. Брав участь у оформленні театрів у Івано-Франківську, Сімферополі та Сумах; залів для прийомів у консульствах НДР, Чехословаччини, Польщі, що будувалися в Києві.

Віктор Зарецький був нащадком козацького роду. Спогади про матір насичені великим материнськм коханням. «Тендітна жінка з великим круглим чолом та великими очима. – писав Віктор Зарецький у спогадах, – Дуже рухлива. Перші спогади припадають на період голоду. Спочатку ми жили втрьох – батько, мати і я. Батько працював комірником на хімічному заводі в Юзівці. Потім приїхала бабуся... Приїхали якісь речі, шуба, в котрій виявилася миша. Скільки було вереску! Мама одягла шубу, а під підкладкою повзала миша». Мама гарно співала та грала на роялі. «Батько був високий, із чорним розкуйовдженим кучерявим чубом та рудою бородою. Дослужився до бухгалтера. Був людиною чесною, безкомпромісною. Через те довго на одному місці не затримувався й сім’я багато переїздила: жили в Юзівці, Горлівці, Дніпродзержинську».

Визнання творчості Зарецького відбулося в 1950–60-ті роки. Він входив до кола шістдесятників. 1963-го став головою Київського клубу творчої молоді «Сучасник». Розробив учбову систему “Роздуми біля полотна”, текст якої опублікував син Олексій Зарецький.

Після того, як радянські спецслужби організували вбивство у 1970-му Алли Горської та батька – Івана Зарецького, художник усамітнився, поринув у  монументальне мистецтво. Згодом вів найпопулярнішу в Києві приватну студію малюнка.

Фото картини Віктора Зарецького. Козак Мамай. 1960-і. Картон, темпера, пензель. З колекції Андрія Малишка. Джерело: ridna.ua.

Фото картини Віктора Зарецького. «А ми тую червону калину та й підіймемо…». Портрет Алли Горської. 1989. Полотно, олія. Джерело: museumlit.org.ua.

1930 — Діана Петриненко народна артистка України, співачка (лірико-колоратурне сопрано), професор Національної музичної академії України ім. П.Чайковського.

1939 — Раїса Колесник, українська оперна співачка.

1952 — Аскольд Лозинський, президент Світового конґресу українців у 1998—2008.

1969 — Роман Сущенко, український журналіст, кореспондент національного державного агентства Укрінформ, політв'язень.

1971 — Володимир Балух, український громадський активіст, фермер, політв'язень.

1981 — Олексій Коваленко, офіцер Повітряних сил Збройних сил України, відзначився у ході російського вторгнення в Україну. Герой України (2023).