• Головна
  • Як Московський патріархат використовує віру та чому релігійна єдність важлива для України: у Кривому Розі презентували книгу «Релігія на війні», - ФОТО, ВІДЕО
14:06, Вчора

Як Московський патріархат використовує віру та чому релігійна єдність важлива для України: у Кривому Розі презентували книгу «Релігія на війні», - ФОТО, ВІДЕО

Колаж згенеровано ШІ

Колаж згенеровано ШІ

У Кривому Розі 14 листопада відбулася презентація книги журналіста та фахівця з комунікацій Олексія Гордєєва «Релігія на війні». Під час зустрічі говорили про вплив Московського патріархату на російську агресію, співпрацю деяких священнослужителів УПЦ (МП) з окупантами, військове капеланство та роль релігії у протистоянні України російській навалі.

Захід відбувся у Просторі підтримки «24» Культурно-громадського центру «Шелтер Плюс». Одночасно з презентацією тут представили виставку Українського інституту національної пам'яті «Церковний рашизм». Організатори наголосили, що ці дві події об'єднала спільна тема — духовні та ідеологічні витоки російської війни проти України, зокрема концепція «русского мира», повідомляє сайт 0564.ua з посиланням на власну кореспондентку.

Книга «Релігія на війні» — це дослідження обсягом близько 720 сторінок, у якому автор аналізує роль релігійних переконань під час окупації Криму, захоплення Слов'янська у 2014 році, повномасштабного вторгнення росії та розвитку військового капеланства. Видання містить 14 інтерв'ю з представниками православних, протестантських, греко-католицьких і мусульманських спільнот, релігійними лідерами та капеланами. Передмову до книги написав Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній.

Модератором заходу став секретар Криворізької Ради церков Роман Морозов. До обговорення долучилися автор книги Олексій Гордєєв, представник Української греко-католицької церкви - настоятель парафії Святого Миколая Чудотворця отець Іван Талайло та єпископ протестантського об'єднання церков «Дім Хліба» Валерій Григораш. Своїми думками також поділився настоятель парафії Великомученика і цілителя Пантелеймона Православної церкви України у селі Вільному отець Порфирій.

Як Московський патріархат використовує віру та чому релігійна єдність важлива для України: у Кривому Розі презентували книгу «Релігія на в..., фото-1

На фото: під час заходу

Про що книга «Релігія на війні»

Олексій Гордєєв розповів, що поштовхом до дослідження стала його попередня книга «Церква на Майдані», видана у 2016 році. Сам автор родом із Севастополя, має богословську освіту та досвід роботи в журналістиці й комунікаціях. Спочатку він хотів пояснити друзям із Криму, як християнство поєднується з Революцією Гідності, однак згодом зрозумів, що тема значно ширша.

У новій книзі автор зосередився не стільки на військових операціях, скільки на людях, які беруть участь у війні, та на тому, як їхня особиста віра впливає на рішення воювати, захищати інших або, навпаки, співпрацювати з агресором.

Серед основних тем видання — релігійне життя в окупованому Криму, переслідування протестантів у Слов'янську, діяльність представників Московського патріархату на захоплених територіях, релігійний вимір повномасштабного вторгнення та служіння військових капеланів.

«Головний висновок, який я виніс, — це те, що ця війна не є священною, ця війна є звичайною війною, але для дуже багатьох людей віра є внутрішньою опорою і щитом», — зазначив Олексій Гордєєв.

Як Московський патріархат використовує віру та чому релігійна єдність важлива для України: у Кривому Розі презентували книгу «Релігія на в..., фото-2

На фото: автор книги - Олексій Гордєєв

Він наголосив на принциповій відмінності між використанням релігії росією та її роллю в українському суспільстві:

«На жаль, для росіян, вірян православної церкви, віра є зброєю, яку вони використовують проти нашої держави, натомість для нас вона є опорою і щитом, і так має бути. Треба зберігати українське різноманіття».

Чому важливо говорити про релігійний вимір російської агресії

(коментарі нашій кореспондентці)

Роман Морозов, секретар Криворізької Ради церков, співзасновник культурно-громадського центру «Шелтер Плюс», пояснив, чому для Кривого Рогу важливо говорити про релігійний вимір російської агресії.

«Сьогодні у Просторі "24" культурно-громадського центру "Шелтер Плюс" відбуваються одночасно дві події — це презентація книги Олексія Гордєєва "Релігія на війні" і виставка Українського інституту національної пам'яті "Церковний рашизм". Ці дві події співпали в часі і в просторі. І нам важливо, як культурно-громадському центру, говорити про те, що у цієї війни є джерело і є духовні корені, і вони називаються таким словосполученням — "русскій мір". І ось, власне, про вплив Московського патріархату, про вплив церкви, або, я б сказав краще, "церкви" в лапках, людей, які називають себе християнами, на цю війну.

Як Московський патріархат використовує віру та чому релігійна єдність важлива для України: у Кривому Розі презентували книгу «Релігія на в..., фото-3

На фото: модератор заходу Роман Морозов

Власне, про це сьогодні піде розмова, і це дуже актуально у Кривому Розі говорити про це у час, коли у нас лишаються 55 храмів і парафій так званої Української Православної Церкви, які досі не висловилися і не розірвали свою єдність із Руською Православною Церквою. І владика Єфрем (Іван Кицай) й досі висить на сайті Руської Православної Церкви у розділі "Діячі Руської Православної Церкви". Тому криворіжцям це важливо знати. І ми радіємо, що така виставка і презентація книги відбуваються сьогодні у Кривому Розі».

Представник УГКЦ Іван Талайло пояснив, чому вважає важливим обговорення цієї теми:

«Я сьогодні тут, бо вважаю, що про це треба говорити. Вважаю, що є в сучасному релігійному стані в Україні великі позитивні зміни, але водночас все одно через вплив росії є досить непрості ситуації, пов'язані з нашим загарбником, з нашим ворогом, який напав на нашу державу».

Як Московський патріархат використовує віру та чому релігійна єдність важлива для України: у Кривому Розі презентували книгу «Релігія на в..., фото-4

На фото: Іван Талайло (УГКЦ)

Єпископ об'єднання церков «Дім Хліба» Валерій Григораш наголосив, що релігія безпосередньо пов'язана з реальністю, у якій живе українське суспільство:

«Тема "Релігія на війні" — це моя тема. Війна зараз — це реальність, у якій ми живемо. І релігія відіграє певну роль. І сьогодні будемо говорити про "русский мір" - ідеологічну програму цієї війни».

Як Московський патріархат використовує віру та чому релігійна єдність важлива для України: у Кривому Розі презентували книгу «Релігія на в..., фото-5

На фото: Валерій Григораш (ОПЦ «Дім Хліба»)

Свою зацікавленість темою висловив і Юрій Федоров, капелан правоохоронних органів:

«Я є капеланом правоохоронних органів. Цікава тема, дуже актуальна для кожного християнина, для капелана, для служителя. Тому сподіваюся почути відповіді на гострі питання або почути якісь альтернативні погляди. Тому це дуже цікаво, дуже корисно і нагально в наш час».

На фото: Юрій Федоров (капелан)

Про що говорили під час панельної дискусії

Під час дискусії Роман Морозов порушив кілька принципових питань: як віра допомагає людині пережити війну, чи може християнин брати до рук зброю, як відрізнити духовну підтримку від релігійного виправдання агресії, яку роль відіграє Московський патріархат та як зберегти міжконфесійну єдність в Україні.

Що означає релігія на війні та де Бог після Бучі

Відповідаючи на перше запитання модератора, Валерій Григораш розповів про власне переживання початку повномасштабного вторгнення. Особливо сильним потрясінням для нього стали злочини російських військових у Бучі. Він пригадав, як одного вечора зібрався молитися разом із двома синами, але родина не змогла вимовити молитву — усі просто плакали.

«Я пам'ятаю абсолютний шок на початку війни, шок від неприкритого зла, отак от. Зло, яке просто зняло всі маски. І Буча, звісно, це був страшний шок. Ми не змогли молитися. Ми просто проплакали весь вечір. Це було щось страшне».

За словами Григораша, війна поставила перед християнами складні питання: як поєднати віру в Бога любові з необхідністю реагувати на реальне зло, що робити з любов'ю під час війни та як діяти відповідно до християнських цінностей.

На фото: під час дискусії

Іван Талайло запропонував розглядати релігію насамперед як особисті стосунки людини з Богом, які неможливі без правильного ставлення до інших людей.

«Ми не можемо будувати нормальні відносини з Богом, не будуючи нормальні відносини з ближніми. І тому релігія, особливо в такий важливий час війни, для мене - це про вибір. Яка би не була навколо ситуація, все одно конкретна людина в конкретний час обирає, на якій стороні бути і як діяти: допомагати, шкодити, здавати, витягувати людей на війні».

З ким Бог у цій війні та чи може він бути на боці агресора

Роман Морозов звернув увагу на те, що обидві сторони війни використовують релігійні символи й гасла. Зокрема, російські військові виступають під гаслом «З нами Бог». Модератор запитав Олексія Гордєєва, який досліджував релігійне життя, як після численних інтерв'ю та свідчень той відповідає на питання, з ким Бог?

Автор книги зауважив, що люди не можуть визначати за Бога, на чиєму він боці. Водночас, на його переконання, Бог не може підтримувати неправду.

«Бог не підписувався під жодною з цих фраз. Ми не можемо казати Богу, на якому боці бути. З іншого боку, ми абсолютно переконані, як люди, які знають Євангеліє, що Бог не може підтримувати неправду».

Підсумовуючи, Олексій Гордєєв сформулював свою позицію так:

«Можна сказати, що Бог з нами, але на його умовах - не на наших».

Валерій Григораш звернув увагу на відповідальність релігійних лідерів. Він розмежував людей, які свідомо підтримують агресію, та тих, хто може щиро вірити, але перебуває під впливом відповідної ідеології. На його думку, підтримка російської війни з боку керівництва окремих релігійних об'єднань є свідомим вибором, а проблема «русского мира» має також богословський вимір.

Чи змінилося ставлення християн до зброї та військового служіння після 2014 року

Модератор запропонував обговорити, як українські церкви відійшли від традиційного пацифізму, характерного для частини пострадянського християнського середовища, до усвідомлення права захищати свою державу зі зброєю в руках.

Олексій Гордєєв пояснив, що різні конфесії проходили цей шлях неоднаково.

За його словами, православні та греко-католики мали досвід військового капеланства ще до 2014 року. Натомість для частини протестантських громад мобілізація стала несподіваним викликом: їхні віряни пішли до війська, і церковним лідерам довелося шукати відповідь на питання, як їх підтримувати.

Одним із прикладів швидкої зміни став баптистський пастор Володимир Ширкін із Броварів, який під час війни взяв автобус і поїхав до Донецького аеропорту, ризикуючи власним життям.

Гордєєв зазначив, що повномасштабне вторгнення 2022 року остаточно змінило ситуацію для багатьох протестантських громад:

«У 22-му році все помінялося, тому що війна стала чорно-білою. У нас є агресор, у нас є жертва. І тоді, звісно ж, протестантське богослужіння стало абсолютно проукраїнським і прокапеланським».

На фото: під час дискусії

Валерій Григораш розповів, що для нього рішення підтримати військових було передусім питанням справедливості. Християнство, на його переконання, не можна зводити лише до любові, ігноруючи відповідальність за захист правди:

«Я люблю Божу любов. Це серцевина Бога, але він справедливий. Не можна взяти й обрізати Бога від справедливості».

Валерій визнав право окремої людини на пацифістські переконання, адже не кожен здатний узяти зброю до рук. Водночас вважає, що християнство не вимагає пасивно спостерігати за несправедливістю.

«Не захищати справедливість, не захищати правду — це дуже неправильно з боку християнина».

Отець Іван Талайло зазначив, що для УГКЦ питання захисту держави не було предметом тривалих дискусій. Він нагадав про історичний досвід Української греко-католицької церкви, пов'язаний із військовим капеланством, українськими січовими стрільцями та УПА.

Священник також поділився власним досвідом допомоги військовим у 2014 році, коли він служив у Донецьку. За його словами, священнослужителі возили українським військовим великодні гостинці, відвідували їх та підтримували тих, хто залишався у місті.

Чи є УПЦ (МП) загрозою для України та що робити з її присутністю

Це питання стало одним із найгостріших під час зустрічі. Роман Морозов звернув увагу на те, що у Кривому Розі, за озвученими ним даними, залишаються 55 парафій УПЦ, які не продемонстрували чіткого розриву з Російською православною церквою. Він також нагадав, що митрополит Криворізький і Нікопольський Єфрем (Іван Кицай) продовжує значитися на сайті РПЦ серед її діячів.

Модератор запитав учасників, наскільки така ситуація становить загрозу національній безпеці та що можуть зробити держава, віряни й самі священнослужителі.

Олексій Гордєєв запропонував розглядати УПЦ (МП) не як однорідну спільноту, а розрізняти церковне керівництво, ієрархію, священнослужителів та звичайних вірян. Він нагадав про події 2014 року в Криму, коли священники Московського патріархату продовжували підтримувати російський Чорноморський флот, а після окупації — російських військових. За підрахунками автора, на сайті Севастопольського благочиння він знайшов близько 200 повідомлень про таку діяльність представників Кримської єпархії.

Гордєєв також згадав про підтримку бойовиків у Слов'янську, діяльність священнослужителів на окупованій частині Донбасу та співпрацю окремих представників церкви з окупантами після повномасштабного вторгнення.

Водночас автор книги зауважив, що серед звичайних священників вочевидь є люди, які підтримують українську державність, допомагають військовим та готові служити капеланами, зауваживши, що представників УПЦ (МП) капеланами до війська не беруть.

Як Московський патріархат використовує віру та чому релігійна єдність важлива для України: у Кривому Розі презентували книгу «Релігія на в..., фото-6

На фото: Олексій Гордєєв підписує книгу

Гордєєв звернув увагу на те, що допомога армії іноді використовується церковною структурою Моспатріархату для покращення власної репутації. Цю практику він назвав «армі- вошингом» — за аналогією з грінвошингом, коли організації використовують окремі екологічні ініціативи для відбілювання іміджу.

Підсумовуючи, він заявив:

«Ця структура може заявляти про те, що вона проукраїнська, що вона проти цієї війни і за закінчення російсько-української війни, але всі дії УПЦ (МП) з 2014-го року свідчать про те, що вони не проти окупації».

Іван Талайло привернув увагу аудиторії до формальної сторони питання, яке і дає відповідь про те, чи є УПЦ структурою РПЦ в Україні -  відсутність документа, який би однозначно засвідчив вихід УПЦ зі складу Російської православної церкви. Він навів приклад нещодавної зустрічі керівника Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктора Єленського з представниками цієї церкви в Запоріжжі. За словами священника, замість численних пояснень достатньо було б ухвалити відповідне рішення синоду.

«Просте питання: якщо ви не належите до РПЦ, де ваш документ? Покажіть. Держава від вас хоче лише один документ, що ви не належите до РПЦ».

Отець Іван вважає, що церква мала б офіційно заявити про незалежність від РПЦ та засудити ідеологію «русского мира», висловлювання і благословення російської агресії.

Валерій Григораш запропонував розмежовувати саму релігійну спільноту та інституцію, яка нею керує. На його думку, Московський патріархат у росії давно перетворився на інструмент державної ідеології.

«Я не вважаю, що це тіло Христа. Там є тіло Христа, я думаю, навіть у росії, але сама інституція — це не тіло Христа. Я так думаю, що це Міністерство ідеології сьогоднішньої влади, яке має завдання обґрунтувати з духовної, моральної, ідеологічної точки зору все, що робить зараз російська влада».

Він пов'язав таку роль Московського патріархату з імперською концепцією «Москва — третій Рим», яка, на його переконання, виправдовує прагнення встановлювати власне бачення «Божого царства» силою та підпорядковувати інші народи.

Як Московський патріархат використовує віру та чому релігійна єдність важлива для України: у Кривому Розі презентували книгу «Релігія на в..., фото-7

На фото: о.Порфирій (Лагода) (ПЦУ)

Під час обговорення також виступив настоятель парафії ПЦУ у селі Вільному отець Порфирій. Він розповів про власний шлях від служіння у Московському патріархаті до переходу у Православну церкву України.

За словами священника, переломним став 2014 рік, коли загинув його друг під час виходу українських військових з-під Іловайська. Священник не знайшов відповіді на питання, як йому, християнину, реагувати на загибель близької людини та російську агресію.

Отець Порфирій звернув увагу і на залежність священників Московського патріархату від власних єпископів: можливість втратити парафію, сан і засоби до існування, на його думку, утримує частину духовенства від самостійного рішення про перехід.

«Бог не в рясах, не в хрестах — Бог стукає у серце кожної людини. І тут є вибір: або ти відкриєш йому своє серце і будеш з ним, або ж будеш закриватися від нього якимись речами».

Як Московський патріархат використовує віру та чому релігійна єдність важлива для України: у Кривому Розі презентували книгу «Релігія на в..., фото-8

На фото: запитання спікерам задає Павло Григораш

Після цього учасники повернулися до питання підпорядкування УПЦ (МП) та обговорили, що собою являє Московський патріархат як інституція. Валерій Григораш повторив, що вбачає в ньому передусім інструмент імперської ідеології, а Іван Талайло наголосив на необхідності оцінювати діяльність церкви за конкретними фактами, а не лише за її публічними заявами.

Священник УГКЦ також зауважив, що не можна автоматично звинувачувати всіх вірян однієї конфесії, однак численні задокументовані випадки співпраці окремих представників духовенства з окупантами не можна ігнорувати.

Чи зможе УПЦ (МП) повернути свій вплив після перемоги України

В одному з наступних запитань Роман Морозов запропонував учасникам уявити ситуацію, коли Україна здобула перемогу та встановила справедливий мир, а росія більше не має можливості впливати на українське суспільство. Чи не зможе тоді УПЦ (МП) змінити риторику, «перефарбуватися» та знову отримати значний суспільний і політичний вплив?

Отець Порфирій зізнався, що серед священників ПЦУ є побоювання щодо можливого об'єднання з представниками Московського патріархату без належного осмислення їхньої попередньої діяльності. Водночас він не виключив такого кроку, якщо він буде справді потрібний для майбутнього держави та відповідатиме Божій волі.

Іван Талайло застеріг, що саме формальне об'єднання церков не вирішить проблеми, якщо не зміниться їхня внутрішня сутність. Він згадав ініціативи покійного Блаженнішого Любомира Гузара, який пропонував християнським спільнотам визнавати одна одну, зберігаючи власні структури та традиції.

«Якщо структура має в собі хворобу, то від того, що її об'єднають з іншою, сама структура не стане здоровішою. Тому що якщо організм хворий, його треба лікувати», - наголосив спікер.

На думку священника, держава має належно реагувати на конкретні злочини, незалежно від того, чи вчинив їх звичайний громадянин, чи священнослужитель.

Валерій Григораш звернув увагу на політичні ризики. Він нагадав, що УПЦ має значну кількість парафій і вірян, а отже, потенційно може залишатися впливовою силою.

«Друзі, дивіться, це електорат. А політики підуть на що завгодно заради електорату. Так що все можливо».

Як зберегти міжконфесійну єдність і не допустити монополії однієї церкви

Останнє велике питання модератора стосувалося релігійного плюралізму та міжцерковної взаємодії. Роман Морозов нагадав, що Криворізька Рада церков виникла саме внаслідок подій 2014 року, коли війна спонукала релігійні спільноти до активнішого діалогу. Він поцікавився, наскільки важливо зберігати цю єдність, яку роль у ній відіграють військові капелани та що кожен може зробити, щоб в Україні не виникла монополія однієї релігійної організації.

Олексій Гордєєв назвав релігійний плюралізм однією із сильних сторін України. На його думку, відсутність державної церкви та можливість різних конфесій вільно діяти є важливим здобутком українського суспільства. Він пояснив, що міжконфесійне суперництво православних церков свого часу створило простір для розвитку інших релігійних спільнот.

«У нас немає своєї, на щастя, державної церкви. Це велика перемога», -

зазначив Олексій.

Важливу роль у збереженні різноманіття автор відвів військовим капеланам, які мають підтримувати військовослужбовців незалежно від їхньої конфесійної належності, не намагаючись навертати їх у власну віру.

«Релігійний плюралізм — це одна із сил України. У нас є потужне громадянське суспільство, у нас є релігійний плюралізм, це наша сила, це треба зберігати. І насправді капелани — це ті люди, які будуть зберігати».

На фото: під час заходу

Валерій Григораш погодився з важливістю релігійного різноманіття, однак застеріг від надмірного зближення церкви з державою. Він звернув увагу на небезпеку, коли церква, отримавши вплив і політичні можливості, сама починає перетворюватися на інструмент влади.

«Вбити дракона і не перетворитися на дракона» — таку назву, до речі, має останній розділ книги «Релігія на війні».

На думку Григораша, українським церквам важливо не допустити повторення помилок, коли релігійні інституції починають обслуговувати державні інтереси замість виконання власної духовної місії.

Іван Талайло нагадав про історичний досвід УГКЦ, яка в часи, коли української держави не існувало, була важливим осередком національного життя: об'єднувала людей, зберігала мову, історію та українську ідентичність. Водночас він застеріг, що церква не повинна ставати державною інституцією, яка виконує політичні завдання:

«Твоє завдання не є допомагати державі, твоє завдання не є обслуговувати державу».

Священник також наголосив на важливості діяльності Криворізької Ради церков, яка об'єднує представників різних конфесій, дає можливість спілкуватися та спільно молитися. За його словами, єдність потрібна не лише церквам, а й усьому українському суспільству, адже ворог використовує будь-які внутрішні суперечності:

«Ворог бачить дуже добре наші щілини, які вже є за час війни, і туди б'є досить серйозно. Бачить щілини людей, які тут і за кордоном, бачить щілини людей, які воюють і не воюють, бачить щілини навіть між людьми, які втратили на війні своїх героїв».

Він закликав українців зберігати єдність, попри відмінності та складні питання, які виникають у суспільстві.

Про головний урок війни

(завершальні репліки учасників обговорення)

Наприкінці зустрічі учасники поділилися висновками, які, на їхню думку, українці мають винести з досвіду війни.

Іван Талайло наголосив, що криза відкриває справжню сутність людини та водночас дає можливість змінюватися:

«Війна сама по собі — це криза, це біда, це несправедливість, а саме в час кризи людина може змінюватися і має обов'язок змінюватися. І проявляє себе дуже часто людина в час кризи. Тому час кризи в нас є, і це поштовх для кожного з нас, щоб ми зробили в цей час якомога більше».

Валерій Григораш закликав церкви не втрачати незалежності від політичної влади та залишатися голосом, який здатен говорити правду навіть тоді, коли це невигідно.

«Церква має залишатися церквою, держава має залишатися державою. Я не кажу, що церква має бути ізольована. Ні, навпаки, церква має впливати, але це має бути пророчий голос. Голос, який не можна підкупити».

Олексій Гордєєв повернувся до головного висновку своєї книги. Він зазначив, що росія свідомо надала війні релігійного змісту, використовуючи віру для виправдання агресії та переконуючи російських військових, що участь у війні нібито гарантує їм спасіння. Українські віряни, навпаки, знаходять у релігії мотивацію захищати свою країну та внутрішню опору в умовах війни.

«Для нас ця війна не є священною, тому що ми не мислимо так. Насправді віра християнська, мусульманська і так далі дуже важлива для певних категорій людей. Для активних православних, греко-католицьких, мусульманських та протестантських громад віра є мотиватором захищати свою країну і внутрішньою опорою, щоб іти і захищати свою країну».

Автор звернув увагу на трагічний парадокс: представники обох сторін використовують одні й ті самі священні тексти для обґрунтування протилежних дій:

«І трагізм у тому, що ми використовуємо одні й ті самі священні тексти. Євангельські віруючі використовують текст: "Немає більше тієї любові, ніж хто віддасть душу свою за брата". І російські православні використовують цю фразу. Як російські мусульмани використовують Коран, так і українські мусульмани використовують Коран і одні й ті самі вірші. І в цьому є трагізм, що в даному випадку для росіян віра є зброєю, а для українських вірян вона є дуже-дуже надійним захистом».

Завершуючи презентацію, Роман Морозов подякував автору за роботу зі збирання та документування свідчень, які можуть зникнути з інтернету, а також за можливість зберегти їх у книжковому форматі.

«Це ще одна крапля в цьому океані несправедливості, крапля правди, крапля об'єктивності та істини», — зазначив модератор.

Організатори події: Олексій Гордєєв, Криворізька Рада церков, Культурногромадський центр «Шелтер Плюс».

Фото з події

Виставка "Церковний рашизм"

Стежте за новинами в Telegram. 

Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook. 

Читайте нас на Google News

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#кривийРіг #новини #0564ua #релігіяПідЧасВійни
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Останні новини
Оголошення