На фото сайту 0564.ua - будівля на вулиці Олександра Поля, 12. Фото 2016 року
Сьогодні ми говоримо про відновлення незалежності України, тому що 24 серпня 1991 року Україна не виникла вперше, а повернула державність, яку втратила в минулому. Цей день став продовженням багатовікової історії боротьби за свободу, зокрема доби Української революції 1917–1921 років та попередніх спроб державотворення.
30 вересня цього року виповниться 109 років від пам’ятного дня - підняття Українського прапора у Кривому Розі. Вперше жовто-блакитне знамено у нашому місті підняли наприкінці вересня на будівлі Криворізької Ради, яка розташовувалася у будинку на вулиці Базарній (нині - Олександра Поля, 12). Про це повідомляє сайт 0564.ua з посиланням на інформацію співробітників Криворізького міського історико-краєзнавчого музею, оприлюдненою 30 вересня 2016 року.
За словами колишньої наукової співробітниці Людмили Шаповалової, після Жовтневого перевороту у Петрограді та приходу до влади більшовиків, які вирішили зміцнити свої позиції на Криворіжжі, розпочалася боротьба з місцевими представниками Центральної Ради, які становили більшість у Криворізькій Раді. Домігшись проведення позачергових виборів, більшовики не змогли встановити одноосібну владу, оскільки більшість голосів криворіжці віддали представникам української влади. У складі Ради опинилися 17 представників Центральної Ради, 10 більшовиків та 4 есери та соціал-демократи.
Очолив Раду Корній Речмидило — отаман вільного козацтва, яке в цей час створювалося на всіх рудниках Криворіжжя. Центром стала «Копальна рада» на Дубовій Балці, яку очолив робітник Костянтин Руденко.
Зрозумівши, що законним шляхом отримати владу не вдасться, більшовики почали створювати загони Червоної гвардії, спираючись на які 15 листопада 1918 року розігнали Криворізьку Раду. Під тиском, аби уникнути кровопролиття, Корній Речмидило віддав наказ про розпуск Ради та роззброєння загонів вільного козацтва.
У період загострення боротьби на Криворіжжі, у січні 1918 року, сюди прибули більшовицькі війська під командуванням Антонова-Овсієнка, і 9 січня більшовики остаточно захопили владу.
«Я хотів би нагадати, що в книгах радянського періоду ми знаходимо такий поширений штамп: на півдні, а особливо в індустріальних центрах, де було русифіковане населення, де була значна частина неукраїнського населення, нібито не існувало потужного національно-патріотичного руху. І я хочу зараз зачитати три архівні документи, які щодо Кривого Рогу спростовують цю поширену думку. Кривий Ріг був одним із небагатьох міст півдня України, де так рано, у вересні, було піднято жовто-блакитний прапор», - заявляв у 2016 році заступник директора музею Олександр Мельник, представляючи такі документи:
Повідомлення інструктора Центральної Ради Панаса Феденка про роботу в Кривому Розі від 9 серпня 1917 року:
«...Головою Ради робітничих депутатів тут українець — соціал-демократ (мається на увазі Речмедило — Мельник). Проїду по всіх рудниках і скрізь закладу організації — робітники дуже радісно приймають».
Повідомлення про Український з’їзд Північного крила Кривого Рогу, який відбувся на Шмаківському руднику (пізніше — імені Карла Лібкнехта) 20 серпня 1917 року:
«Прибуло від українських просвіт та неукраїнських партій 375 осіб».
У витягу з резолюції зазначалося:
«З’їздом одноголосно затверджено і вирішено відтепер:
заснувати українські виконавчі комітети на всіх копальнях, де їх немає, а там, де є російські, змінити їх на українські;
ми, робітники українці й неукраїнці, висловлюємо свій рішучий протест Тимчасовому уряду проти поділу України та відокремлення таких українських губерній, як Катеринославська, Херсонська, Харківська і Таврійська (такий проєкт був у Тимчасового уряду — Мельник);
висловлюємо повну довіру лише Центральній Раді, Генеральному секретаріату, тому що віримо, що Центральна Рада поповниться представниками і неукраїнської демократії».
Витяг із резолюції зборів робітників:
«Ми, робітники українці й неукраїнці вищезазначеної копальні, спостерігаючи за подіями в Петрограді та за іншими темними силами, які прагнуть захопити владу у свої руки і зрештою довести як весь український, так і неукраїнський народ до повного знищення і загибелі, щиро вітаємо Українську Центральну Раду.
Повністю визнаємо Генеральний секретаріат Тимчасовим урядом української землі. Взагалі покладаємо надії на його роботу, яка зуміє виконати волю всього народу, що живе в Україні. А тому вважаємо своїм священним обов’язком допомагати уряду в його важкій роботі в цю грізну годину та віддати всі сили, коли прийде час захищати честь і волю України і взагалі всієї Росії».
Згідно з автобіографічною довідкою Криворізького історико-краєзнавчого музею, народився він 1883 року у Кривому Розі в сім’ї заможного селянина. Закінчив київську гімназію. У 1917 р. прибув до Кривого Рогу як інструктор Центральної Ради. Став членом правління профспілкового об’єднання “Горнотруд” та курінним отаманом Вільного козацтва Криворіжжя. 3 травня 1917 р. обраний до Криворізької ради робітничих, селянських і солдатських депутатів.
Як представник Центральної Ради та курінний отаман, у вересні 1917 р. Корній Речмидило став першим самостійницьким головою Криворізької ради. Чимало зусиль доклав до створення апарату української влади в Криворізькому басейні та організації загонів самооборони Вільного козацтва. Наприкінці вересня 1917 р. підняв жовто-блакитний прапор над будівлею виконкому Криворізької ради, на вул. Базарній (нині вул. Олександра Поля, 12).
Після захоплення в Кривому Розі влади більшовиками у грудні 1917 р. лідер криворізьких самостійників мусив залишити місто. Зі встановленням Української Держави Павла Скоропадського повернувся на Криворіжжя.
За інформацією історика Олександра Мельника, наприкінці 1918 р. (напередодні чергового захоплення влади більшовиками та окупації Криворіжжя російською Красною армією), побоюючись, що Корній Речмидило знову може очолити самостійників на боротьбу, на таємних зборах Вечірньокутської організації місцеві більшовики вирішили його ліквідувати. Смертний вирок виконав більшовицький агент Ледок. Тіло вбитого українського діяча було скинуто в шурф однієї з недіючих шахт на околиці міста. На думку дослідника, це сталося, ймовірно, 15 листопада 1918 року.
Історик Олександр Мельник - деталі про ліквідацію Корнія Речмидила:
"У листопаді 1918 року на таємне зібрання більшовиків рудника Дубова Балка (згодом - “Більшовик”) прибув головний чекіст Катеринославської губернії Василь Антонович Валявко і дав доручення ліквідувати Речмидила як можливий прапор, ідейний центр усіх антирадянських сил на Криворіжжі. Комуніст Ледок, отримавши зброю, згодом рапортував, що завдання було виконано...".
Стежте за новинами в Telegram.
Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook.
Читайте нас на Google News
