Що відбувається з АМКР: інформація від генерального директора Мауро Лонгобардо

Днями відбулася традиційна зустріч Генерального директора "АрселорМіттал Кривий Ріг" Мауро Лонгобардо з медіа-спільнотою Кривого Рогу.

В довоєнні часи під час спілкування зі ЗМІ компанія зазвичай презентувала нові плани розвитку комбінату, інформувала про великі проекти щодо модернізації, наближення виробництва до європейських норм, підвищення мотивації та кваліфікаційного рівня персоналу. 

В 2026 році це була складна розмова про величезні збитки, непосильні ціни на електроенергію і наслідки  шахедних атак на АМКР.

Збитки підприємства склали 9 мільярдів гривень, особливо важкими були перші два місяці цього року. Попри великі блекаути, складні ремонти для відновлення роботи після них, підприємство змушене купувати електроенергію по 220 доларів за мегават, що занадто для металургійного виробництва у будь-якій країні. І поки що реальних зрушень в цьому напрямку немає, попри всі звернення до Уряду.

В 1 кварталі АМКР втратив європейський ринок: через введення "карбонового податку" ціни на продуцію довелося піднімати, і вона дорожча, ніж аналогічні позиції, наприклад, Китаю: метал подорожчав на 60-70 доларів за тону.

Європейські замовники відмовилися від придбання 300 тисяч тон, збитки вже більші 150 мільйонів доларів, які можна було інвестувати на приведення виробництва до європейських вимог. 

1,2 мільярди доларів фінансування від групи Mittal Steel  пішли на покриття збитків та підтримку нинішнього виробництва.

АМКР дуже відчуває тиск з боку енергетичних компаній, при цьому державні енергетичні компаніі, що кілька років тому були збитковими, зараз добре заробляють. Вони змінили структуру ціноутворення, і металурги вимушено оплачують їх "процвітання".

Комбінат виступив з пропозицією укласти довгостроковий контракт, встановити реальну ринкову ціну на електроенергію, і вони будуть закуповівати її авансовими платежами. 

В нинішній собівартості металопродукції 40% - ціна електроенергії і газу, металурги дуже сподіваються на розуміння і підтримку Уряду України в тих нагальних  питаннях, з  якими звертаються.

Враховуючи, що ціна на метал на світових ринках зросла, збільшилися б і платежі до бюджету України, якщо підприємство зможе працювати і експортувати. Якщо дійсно наша мета - вступ до Євросоюзу, нелогічно не допомагати українським підприємствам зараз, щоб потім шукати джерела для покриття їх збитків. 

Великі інвестиції у відбудову, про які постійно йде мова, не прийдуть, поки йде війна. Але й ті інвестиції, що вже зроблено групою, потребують політичної підтримки, особливо в питанні надприбутку підприємств атомної енергетики. Через ціноутворення обігові кошти металургів просто вилучаються на їх користь. 

За нинішньої ситуації  допомога, яку направить група Міттал своєму комбінату в Україні, піде транзитом на фінансування держкомпаній - енергетиків і Укрзалізниці.

Розуміючи проблеми залізничників, завод все ж не отримує їх послуги в достатньому об'ємі: існує дефіцит вагонів, відвантаження, і це гальмує виробництво. Якщо так продовжуватиметься, комбінат помиратиме, рятуючи ці державні компанії.

Через мита, податки, Європа захищає свої підприємства. Пан Мауро Лонгобардо закликав український уряд також захищати свій ринок, підпримувати компанії, що надають робочі місця та платять податки.

Так, Китай купує чавунну чушку у АМКР, везе її на власні металургійні комбінати, виплавляє сталь,  і привозить в Україну дешевше, ніж коштує виробництво на місці. Це можливо через підтримку і субсидування китайським урядом експансії свої виробників на ринки Європи і США. Так, це нечесна конкуренція, і протидіяти їй мають саме державні механізми мит і тарифів.

Важко конкурувати з цінами Ель-Хаджарського меткомбінату в Ажирі, який, завдяки програмі уряду, отримує газ майже безкоштовно.

Цю проблему металурги не зможуть вирішити самостійно, тут треба політична воля і зацікавленість з боку держави.

Нині підприємство дуже потерпає від бойових дій, що ведуться на його території: шахеди цілеспрямовано знищують локомотивний парк старих маневрових тепловозів, без яких неможливий виробничий процес.  Вже постраждали 12 локомотивів, загинув машиніст, ветеран війни Іван Заболотний.

Мауро Лонгобардо дуже вдячний співробітникам, що знають про небезпеку, але йдуть на роботу і продовжують працювати. Вони - справжні герої.