2 квітня 2022 року — дата, яка назавжди увійшла в історію як день повної деокупації Київщини, - Генштаб ЗСУ

2 квітня 2022 року — дата, яка назавжди увійшла в історію як день повної деокупації Київщини. Це був момент, коли російські загарбники залишили територію області, тікаючи в бік білоруського кордону. За словами генерала Олександра Сирського, який тоді командував обороною Києва: "Перемога під Києвом дала нам найголовніше — час і віру в те, що ми можемо перемагати "другу армію світу". Це була перша велика поразка Путіна".

Звільнення Іванкова 2 квітня 2022 року стало фінальною точкою деокупації півночі Київщини. Це селище було стратегічним "вузлом": через нього проходили всі дороги від кордону з Білоруссю до Бучі, Гостомеля та Ірпеня.  Це були "північні ворота" до Києва. Окупанти перетворили селище на величезний логістичний хаб. Контроль над Іванковим дозволяв росіянам тримати зв'язок між своїми тилами в Білорусі та передовими підрозділами під столицею України, нагадує Генштаб ЗСУ.

Наприкінці березня ЗСУ почали тиснути з боку Вишгорода та звільненого Демидова. Окупанти в Іванкові зрозуміли, що якщо українські сили переріжуть трасу на Поліське, тисячі російських солдатів опиняться в пастці без шляху до відступу.

Під час відходу  росіяни підірвали мости через річку Тетерів, намагаючись зупинити просування ЗСУ та виграти час для виводу залишків техніки. 

Першими в селище зайшли підрозділи Десантно-штурмових військ та 72-ї ОМБр. Бої мали характер переслідування — ворог уже не тримав оборону, а відстрілювався, тікаючи на північ. 2 квітня селище було повністю зачищене. Над адміністрацією підняли український прапор.

Зі спогадів бійця з позивним "Арні", підрозділ розвідки:

"В Іванків ми заходили, коли там ще смерділо горілою соляркою від їхніх колон. Пам'ятаю розбитий міст — вони підірвали його так поспіхом, що на тому березі залишилися їхні ж вантажівки з боєприпасами.

Місцеві виходили з підвалів, чорні від кіптяви, бо більше місяця жили без світла і газу. Одна бабуся винесла нам старий український прапор, який ховала в банці в погребі під картоплею. Вона плакала і казала: "Я знала, що ви прийдете через цей міст". Того дня ми зрозуміли: якщо Іванків наш — значить, Київщина вільна, бо їм більше нікуди повертатися".

Саме в Іванкові 25–27 лютого окупанти спалили історико-краєзнавчий музей, де зберігалися унікальні роботи Марії Примаченко. Місцеві мешканці під обстрілами рятували картини з палаючої будівлі. 1 квітня, після звільнення, світ побачив ці обвуглені стіни — символ "культурної денацифікації" від рф.

Звільнення Іванкова означало остаточну ліквідацію плацдарму ворога. Після цього ЗСУ вийшли до державного кордону в районі Чорнобильської зони.

Цього дня заступниця Міністра оборони Ганна Маляр зробила історичний допис:

"Ірпінь, Буча, Гостомель та вся Київська область — звільнені від противника!".

Ця заява стала сигналом для іноземних посольств про можливість повернення до Києва та зруйнувала міф про "непереможність" російської армії. Проте водночас вона відкрила шлях для журналістів і правоохоронців, які почали фіксувати жахливі наслідки окупації в Бучі, Бородянці та інших містах. 

Світ почав бачити перші кадри з деокупованих територій. Те, що воїни побачили 31 березня в Бучі, 2 квітня стало очевидним у кожному звільненому селі: масові поховання, катівні та руїни.

Спогади бійця з позивним "Грек", 72-га ОМБр:

"2 квітня ми дійшли до самого кордону в районі Поліського. Пам'ятаю, як ми зупинилися біля покинутого російського блокпоста. Навколо — купи сміття, розстріляні цивільні машини і тиша. Ми розгорнули прапор прямо на дорозі.

Хлопці мовчали. Не було ніяких переможних криків. Ми просто дивилися в бік кордону і розуміли, яку ціну заплатили за ці кілометри. Кожен метр траси був посічений залізом. Ми виконали свою роботу — вигнали їх з дому. Але попереду була ще вся Україна. Того вечора ми вперше за довгий час спали не в окопі, а в звільненому селі, і люди виносили нам останнє, що мали, аби просто подякувати".

Битва за Київ тривала 36 днів. Вона завершилася повним стратегічним провалом росії. Окупанти втратили тисячі одиниць техніки та найкращі десантні підрозділи.

Столиця залишилася вільною, а світ побачив, що "друга армія світу" може не просто відступати, а панічно тікати.

Стежте за новинами в Telegram. 

Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook. 

Читайте нас на Google News