«…Тепер з огляду на вищесказане постає така дражлива думка: якщо прийняти за достовірне той факт, що до появи на наших землях цієї пошти дійсно причетні Січ і сам останній кошовий отаман у ролі замовників її і для власних потреб – у що автор тексту не дуже вірить – то тоді виникає цілком правомірне питання: а хто прийняв її «на баланс, фінансував й експлуатував» вже через декілька тижнів по «уведенню її в дію», коли росіяни 15 червня того ж таки року знищили Запорізьку Січ? Хто ту станцію привласнив-прихопив? Залишки ще недобитої ногайської орди чи кримське ханство, яке доживало останні місяці? Чи вона так і стояла пусткою поки її «не розтащили» чи може виставили на продаж як сьогодні наш головпоштамт?
Та відповідь очевидна і лежить вона на поверхні, а відтак маємо таке неспростовне і неприємне, але це факт – якщо і не з дня відкриття поштової станції у Кривому Розі 8 травня 1775 року, то вже точно після 15 червня того ж року вона, як власність російської казни перетворилася, говорячи мовою сучасних російських ідеологів і політиків, на «опорный столб русского мира» чи ба навіть «скрепу» про яку російські фахівці, у тому числі і українського походження типу мединських, знають і пам’ятають. І Крим тому переконливе свідчення. Та й Донбас теж. Вони там «познаходили» багато «скреп русского мира» і різних звісно ж своїх знаків-символів – вони ж ніколи не беруть чуже, але тільки йдуть по своє.
Ось наявність таких і дало підстави типовому бидлу з неодмінним «АК» і хрестом на шиї, з цигаркою на губі гучно ригнути, рясно обдати все навколо перегаром і самовпевнено рявкати вже в 2014 р.: «…тут наша земля б_я… Поняли? Он тут и скрепы наши…» При цьому це ряжене було обов’язково з іконою і хоругвами а ще й хрестилося й просило «боже помоги!»
Звісно це вже мова про політику, а не чисту науку, але це не моя провина, що політичні ділки часто-густо використовують історію задля власних потреб і у тому числі для хижих потреб».