Вже не перше десятиліття серед істориків та краєзнавців точаться дискусії про те, що вік нашого міста штучно занижений, тож, мовляв, настав час відновити історичну справедливість і на офіційному рівні визнати, що Кривий Ріг – місто із значно глибшою історією. Наші історики зазначають, що визначення 1775 року роком заснування Кривого Рогу має політичний контекст - таким чином реалізується російська імперська політика колоніалізму. Проте "віз і нині там".
Нещодавно, 28 травня, цю тему вчергове порушили історик Віталій Стецкевич та літератор Володимир Стецюк у Facebook. Тож ми наводимо оприлюднені висновки. Водночас нагадуємо докази на підтвердження версії про більш давніший час заснування Кривого Рогу, котрі десять років тому керівництву міста представив заступник директора Криворізького історико-краєзнавчого музею Олександр Мельник.
Водночас звертаємо увагу наших читачів, що раніше називались дві дати, як ймовірні дати заснування Кривого Рогу - 1730 рік та 1736 рік. Але існує й офіційний документ, який зазначає "вік" населених пунктів України - це Постанова Кабінету Міністрів України від від 26 липня 2001 р. N 878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України". У цій Постанові зазначено, що Кривий Ріг виник у ... середині 17 століття, що теж не відповідає 1775 року.
Доктор історичних наук, професор Віталій СТЕЦКЕВИЧ
(принагідно до Дня міста)
Як по команді, (а можливо й насправді по команді?) соцмережі зарясніли повідомленнями про наближення місцевого «свята» з нагоди начебто 250-річчя міста та про різні заходи під брендом: «КР – 250», «…ювілей міста», «…250-річчя від офіційної дати заснування міста» тощо.
Воно і б промовчати, як би не плани мого доброго знайомого підготувати щось мистецьке і гарне й обіграти красивий вік міста довжиною в 250 років … Питає: як я на це дивлюся? Порадив не акцентувати уваги на 250-річчі, а оспівати - так. Та як історик за фахом, як свідок подій 50-річної давнини, коли вперше було офіційно визначено дату заснування міста, і як до певної міри причетний до розгорнутої тоді кампанії та й, зрештою, як посполитий криворіжець, який вже не раз писав про витоки тієї дати заснування Кривого Рогу, вирішив, що мушу відгукнутися знову.
«…звідкіля пішла руська земля і хто в ній почав перший княжити; як руська земля постала»
– це питання питань, яке колись поставив Нестор Літописець є чи не найфундаментальнішим для усієї української історії і відповіді на яке ми почасти шукаємо й досі. Є і у нас криворіжців своє й схоже за змістом і суттю питання, яке стоїть перед краєзнавцями вже не перший рік і яке й досі актуальне: а як і коли наше місто постало і з якого коріння пішли першовитоки його?
Пошуки відповіді на це питання розпочалися давно, але найрадикальніший висновок-вердикт щодо заснування міста було зроблено в 1975 році – тоді відзначили начебто його 200-ліття».
Історики знають неспростовну істину – для опису будь-якої події вкрай важливо знати в яких умовах вона відбувалася, що і хто її спричинив і як сам той час вплинув на її осмислення й описання тієї події чи факту історії.
Отож кому цікаво – запрошую в далекі 70-ті.
«… буквально на початку 1974 року, за командою обласного комітету партії на історичному факультеті ДДУ було створено групу науковців, яка мала прийняти участь в підготовці та проведенні цілої низки заходів з відзначення 200-річчя «входжения земель Северного Причорноморья и Войска Запорожского в состав Росийской империи и освоения их».
Перш за все, наголошу на засадничому: підготовкою до відзначення цієї події керував Обласний партійний комітет КПУ. Це питання, як тоді казали, безпосередньо «стояло на контролі» саме там. І вже лише цей факт свідчив, що ініціаторами цієї акції були не науковці. І визначали вектор майбутніх заходів і керували підготовкою до цього дійства не вони. Вчені були лиш виконавцями виразно політико-ідеологічної й пропагандистської кампанії і мали забезпечити їй своєрідний науковий супровід (чи «прикриття»?) та надати їй ознак науковості.
…Більше того і це дуже важливо для розуміння подальших подій – уся ця кампанії була задумана й вироблена у білокам’яній, а не в Києві. Її натхненником і науковим локомотивом була відома московська професорка О. Дружиніна – дуже впливова фахівчиня з історії Новоросії, яка мала потужну підтримку аж у ЦК КПРС. Тут же в УРСР місцевим науковцям і краєзнавцям її концепцію в ході тієї кампанії треба було лише доповнити ілюстративними історичними прикладами і публікаціями та масовими публічними заходами.
Зауважу, що до цієї кампанії залучався, найперше за все, загал істориків-науковців, краєзнавців, вчителів історії й розгалужені осередки товариства «Знання» усіх південних областей України у тому числі і нашої. Усіх їх залучали працювали по готовим – імперськими за змістом і глорифікованими на смак і слух - лекалами та методичним матеріалами-вказівками й заготовками текстів публічних лекцій виготовленими у москві. Там - в столиці - надавали події 200-річної давнини особливої ваги.
Щоправда грандіозне й найбільш яскраве після 1945 року святкування дня Перемоги у 1975 році, яке розгорнулося за ініціативи самого Брежнева, значно притлумило ту кампанію, але її не відмінили і все таки провели десятки і десятки різноманітних історико-пропагандистських і наукових заходів задля роз’яснення громадськості значення «вікоповної подіїї», яка сталася на цих землях 200 років тому з наголосом на історичному – й безумовно позитивному - значенні входження цих земель до складу Російської імперії. Радянська московська влада усіляко вітала те приєднання царської Росії і вип’ячувала в ньому лише позитиви. Про українські ж сліди в заселені чи освоєні цих земель практично нічого - славословили лише великоросію і її цивілізаторську місію на цих землях згодом названих Новоросією та споконвічну дружбу двох «народів-братів».
А ось про знищення 200 років - в 1775 р. в червні місяці - Запорізької Січі, про цю непоправну трагедію в українській історії, яку вчинила царська росія і яка (ця трагедія) стала прямим наслідком того «історичного приєднання цих причорноморських земель» тоді, по суті, публічно не говорили, або згадували скоромовкою і не загострювали увагу на цьому питанні
Але звісно ж розмови на цю тему й глухі протести в середовищі істориків були у тому числі і серед істориків ДДУ. Та чи не найбільше обурювалася цією кампанією справжня дисидентка в українській історичній науці Олена Апанович, яка прямо й на повний голос казала:
усі ці заходи щоб замовчати 200-річчя розгрому Січі й прославити московських місіонерів.
Її називали в ті роки «єдиним козаком у спідниці в українській історичній науці». Незадовго до тих подій вона видала унікальну книгу «Збройні сили України у першій половині ХVІІІ століття». Їй дуже дісталося за неї - звільнили з роботи і записали в списки «українських буржуазних націоналістів» бо, допустивши в назві книги, вислів «збройні сили України» вона тим самим продемонструвала «повну ідеологічну незрілість…» і т. ін. А її книгу швидко вилучили з усіх бібліотек – щоб іншім наука була.
Цікава деталь для допитливих: науковим редактором тієї книги був чи не найвідоміший археолог України Борис Мозолевський - тож дісталося і йому, але його з роботи не потурили… А її союзниками були наш метр Михайло Брайчевський та гарвардський професор зі світовим ім’ям Омелян Пріцак. Останній тоді прямо писав, що Запорізька Січ, яка по суті була республікою вільних озброєних людей геть не вписувалася в імперську росію і тому її знищили в 1775 році, бо вона заважала царату проводити колонізацію краю, а пам'ять про неї нищать і нині (тобто у 1975 р); він багато писав про всю степову Україну тієї пори і, чи не перший, й про тюркські (хазарські) сліди в нашій давній історії. Але хто в ті роки чув цього гарвардського «безбатченка» чи киянку О. Апанович та її колег-інакодумців?»
А між тим кампанія з 200-річчя «вхождения и освоения земель» собі йшла…
« …У Кривому Розі тоді ж побачили свій шанс органічно вписатися в ту кампанію. І зрештою - використали його сповна! Тим паче що в руках краєзнавців вже був документ про відкриття в травні 1775 року на наших теренах поштової станції – а це ж рівно 200 років тому, як і початки приєднання земель причорноморських і що якнайкраще й «органічно» вписувалося у весь змістовний контекст розгорнутої кампанії. А надто пасував цій пропагандистській кампанії факт відкриття поштової станції у Кривому Розі, бо це ж якраз і було одним з позитивних свідчень про заселення й освоєння цих земель та їх інтеграцію в російський економічний, державний і політико-культурний простір.
Звісно в криворізькому випадку головну увагу робили не на описі впливу «старшого брата» на розвиток краю, а на відкритті рівно 200 років тому – в 1775 році - поштової станції, і особливо - на її МІСТОУТВОРЮЮЧІЙ ролі. По суті ту станцію буквально наділили такою гіпертрофованою місією й від 1975 року офіційно й безапеляційно почали стверджувати: саме від цієї пошти, як з корінця саджанця, і пішло рости наше місто.
У Західній Європі свого часу таку містоутворюючу («градообразующую») роль відігравали замки рицарів під стінами яких селилися ремісники й селяни і відтак поступово починали рости містечка і міста. У нашому ж випадку випливало, що, начебто, роль такого собі замку відіграла поштова станція…»
«...рішення про призначення дати народження Кривого Рогу і початки його літочислення приймалося у владних кабінетах міському партії і міськвиконкомі, але звісно ж за ОБОВ’ЯЗКОВОГО УЗГОДЖЕННЯ в області й на самісінькому верху - аж у Києві. І це – точні відомості. Про москву не знаю, а про Київ - так. Як пізніше свідчив секретар по ідеології міськкому партії Г.С.Осадчук – а вся підготовка до 200-річчя була в його міцних руках, - вердикт про 200 річчя міста було узгоджено й прийнято ЗАЗАДАЛЕГІДЬ: вже на початку 1974 року столиця дала «добро» і час на підготовку до свята. Відтоді місто опинилося буквально в полоні красивої і круглої ювілейної дати – нею жили і до неї ретельно й масштабно готувалися. І хоча на транспарантах і не було гасел «Даешь 200 лет Кривому Рогу!» та, насправді, керівництво і місто вже жили цим ювілеєм і відступати не збиралася.
Звісно причетні до нового літочислення були і працівники історичного музею, Але не вони грали головну роль у визначені дати народження міста – вони лише «підносили набої» і діяли суголосно з владою, але вирішального голосу як і права вето в ході прийняття цієї ухвали не мали. Та й не прагли таке мати.
І це була типово радянська практика вирішувати питання історичного штибу у високих партійних кабінетах.
До речі наше місто не поодиноке у визначенні дати його заснування у такий спосіб: свого часу і наша столиця мала проблеми – початки її літочислення визначали не стільки на підставі аргументів істориків-науковців, скільки на політико ідеологічних засадах і у найвищих владних кабінетах - у 1982 році після довгих і виснажливих дебатів і навіть консультацій з ЮНЕСКО та найголовніше після узгоджень з москвою й навіть персонально з Генеральним секретарем ЦК КПРС Л.І.Брежнєвим – (?!) - бо ж мова йшла не просто про якесь там «заштатне» місто, а про Київ, - «яко мать городов русских» - було на найвищому рівні ухвалено: йому вже 1500 років. І в цьому випадку політико-ідеологічні інтереси переважили усі наукові. І це попри те, що чимало фахівців і вітчизняних, (окрім хіба що академіка П.Толочка) і зарубіжних не погоджувалися з накинутою датою, тим не менш «наверху» до них ніхто не прислухався і відтоді 482 рік і записали в метрику столиці, як дату її народження. А незабаром - вперше в історії Києва – велелюдно й весело її відсвяткували 3 дні поспіль в травні 1982 року. Ось такою нерідко була практика визначення дат народження міст в радянську добу, коли «політична необхідність й ідеологічні тогочасні інтереси» брали гору над аргументами науковців і тому ОФІЦІЙНО визначена дата народження якогось міста не обов’язково могла збігатися з науково обґрунтованою фахівцями».
«…не оминуло така практика в описанні історії й багатьох міст Півдня України в ході відзначення 200-річчя входження цих земель до складу росії та й, як на наш розсуд, і Кривого Рогу теж. Серйозні бої тоді ж йшли і навколо заснування м. Дніпра, але там як кажуть «пронесло»…
Принагідно до свого 200-ліття Кривому Рогу офіційно, хоча й заднім числом, а таки видали й метрику про його народження в яку вписали точну дату цієї історичної події: року Божого 1775, дня 8 місяця травня (27 квітня за старим стилем). В Україні - та й не лише в Україні - рідко знайдемо міста які точно знають не лише рік народження, але й день і місяць. А ми знаємо…А ось чи радіти від цього – не знаю»
До речі, до дати народження Кривого Рогу – до травня місяця - прив’язали й День міста – в 70-ті роки в СРСР якраз почала запроваджуватися традиція святкувати дні міст… А Ви думали травень місяць у нас випадково вибрали для Дня міста?
«Тоді ж в 1975 році було видано й книгу з промовистою назвою «Кривому Рогу -200. Историко-економический очерк». Зверніть увагу: вже САМА НАЗВА КНИГИ не залишала навіть місця для сумнівів й безапеляційно СТВЕРДЖУВАЛА : нам вже 200!
Цікава деталь: коли почали її готувати – а це було в кінці 1973 р., - то робоча назва вже була «Кривому Рогу - 200», тобто ще до повної легалізації й затвердження «на верху» року народження міста. Вона готувалася під пильним оком і керівництвом партійних органів міста, як подарунок до ювілейних заходів і згодом була видана масовим накладом…
Її авторський колектив практично одностайно і мовчки пристав на думку про початки міста від поштової станції, хоча ще в 1966 році двоє з співавторів – Варгатюк П.Л. і Дольчук А.В. в книзі «Рудна скарбниця Півдня…» писали про інше:
витоки Кривого Рогу треба шукати в давніх козацьких поселеннях-зимівниках, які тут були ще до появи поштової станції.
Іншими словами раніше їм обом йшлося про виразно українські (козацькі) сліди в історії зародження міста, натомість тепер ці ж автори, підписалися під новою версією».
Як розповідав автору десь в кінці 80-х Дольчук А.В., їхню версію відразу ж відкинули як неробочу і таку що не вписувалася в концепцію кампанії про «вхождение новых земель в состав Великой Росии, их освоение и развитие» й до того ж від неї, як уважало начальство, «підозріло тхнуло українським націоналізмом», з проявами якого в той час нещадно боролися і в чому власне звинувачували і його самого, за що згодом і звільнили з інституту й відправили на «перевиховання» в кар’єр.
«…Козацькі зимівники були відкинути як недостовірні, документальних доказів їх існування немає, а про поштову станцію – ось документ на столі! – казало начальство. Ось від неї й почали писати» - розповідав він автору цього тексту.
А між тим прив’язування дати заснування Кривого Рогу до появи тут поштової станції, яка з’явилася тут якраз в ході кампанії «по заселению и освоению земель Северного Причерночорья, войска Запорожского и всего Новоросийского края», було найкращою ілюстрацією «благотворного влияния Росии на развитие» цих земель...В списку міст і містечок, які з’явилися тут після входження й освоєння цих земель до складу росії обов’язково є й Кривий Ріг.
(Принагідний відступ: звісно тоді ніхто не думав і не переймався питанням про те в контекст якої історії – вільно чи невільно, свідомо чи несвідомо - вписують історію із заснуванням Кривого Рогу – в українську чи великодержавну російську…?
«…Тепер з огляду на вищесказане постає така дражлива думка: якщо прийняти за достовірне той факт, що до появи на наших землях цієї пошти дійсно причетні Січ і сам останній кошовий отаман у ролі замовників її і для власних потреб – у що автор тексту не дуже вірить – то тоді виникає цілком правомірне питання: а хто прийняв її «на баланс, фінансував й експлуатував» вже через декілька тижнів по «уведенню її в дію», коли росіяни 15 червня того ж таки року знищили Запорізьку Січ? Хто ту станцію привласнив-прихопив? Залишки ще недобитої ногайської орди чи кримське ханство, яке доживало останні місяці? Чи вона так і стояла пусткою поки її «не розтащили» чи може виставили на продаж як сьогодні наш головпоштамт?
Та відповідь очевидна і лежить вона на поверхні, а відтак маємо таке неспростовне і неприємне, але це факт – якщо і не з дня відкриття поштової станції у Кривому Розі 8 травня 1775 року, то вже точно після 15 червня того ж року вона, як власність російської казни перетворилася, говорячи мовою сучасних російських ідеологів і політиків, на «опорный столб русского мира» чи ба навіть «скрепу» про яку російські фахівці, у тому числі і українського походження типу мединських, знають і пам’ятають. І Крим тому переконливе свідчення. Та й Донбас теж. Вони там «познаходили» багато «скреп русского мира» і різних звісно ж своїх знаків-символів – вони ж ніколи не беруть чуже, але тільки йдуть по своє.
Ось наявність таких і дало підстави типовому бидлу з неодмінним «АК» і хрестом на шиї, з цигаркою на губі гучно ригнути, рясно обдати все навколо перегаром і самовпевнено рявкати вже в 2014 р.: «…тут наша земля б_я… Поняли? Он тут и скрепы наши…» При цьому це ряжене було обов’язково з іконою і хоругвами а ще й хрестилося й просило «боже помоги!»
Звісно це вже мова про політику, а не чисту науку, але це не моя провина, що політичні ділки часто-густо використовують історію задля власних потреб і у тому числі для хижих потреб).
перш за все привертає увагу її редакційна колегія, а це - перший секретар міськкому партії Нівалов М., секретар міськкому партії з питань ідеології Осадчук Г. та історик Варгатюк П. Останній разом з відставним військовим і в той час директором місцевого краєзнавчого музею Я.Ракітіним якраз і писали розділи про першовитоки нашого міста… Звернемо увагу що жоден з них не був фахівцем в галузі історії України ХVII - ХVIII cт.
В написанні тексту цієї книги приймала також група викладачів історії партії і зокрема Т.Воронова, А. Дольчук та І.Кучма і група відомих в місті активістів.
І ще декілька прикметних нюансів що цієї книги: наукових рецензентів у цієї праці не було, як і наукового редактора і видана вона була російською мовою.
Чи можна розглядати цю книгу і розділи в ній про першовитоки нашого міста, як повноцінно науково працю, побудовану на засадах об’єктивності, позбавленої політичної кон’юнктури й писаної на солідному джерельному підґрунті? Як історіограф за фахом я б кваліфікував її лише як науково-популярні нариси («очерки») з виразними слідами кон’юнктури, публіцистики й неприкритою глорифікацією історії й сьогодення міста. То був своєрідний панегірик Кривому Рогу радянської доби і дійсно «очерк», а не солідна наукова праця.
А між тим вона на довгі роки стала настільною книгою для усіх викладачів і містян, а її постулати стали нормою в описах історії заснування міста. Мало того з її появою уважалося, що питання про дату його заснування закрили… Принаймні так вважало керівництво Кривого Рогу».
«…в травні 1975 р. місто було і почувалося справжнім іменинником. Якщо мені не зраджує пам'ять ні одне інше місто Півдня УРСР не удостоїлося такого. На моїй пам’яті воно до того не знало такого велелюдного, масштабного й барвистого свята, як тієї весни 75-го - адже Кривий Ріг вперше одночасно святкував і 30 роковини Перемоги, і свій день народження, і 200 річчя міста: як буває, що на небі щасливо сходяться дві зірки, так і місту зійшлося два свята та ще й в одному і тому ж місяці і дати поряд – 8 і 9 травня. Пам’ятаю море кумачевих транспaрантів: «30 лет Великой Победы! Слава народу-победителю!» i «Кривому Рогу - 200».
На урочистості - в середу 28 травня 1975 року ( а це було рівно 50 років тому) - приїхав сам перший секретар ЦК КПУ і вручив місту орден Трудового червоного прапора – уявіть собі, як це підняло градус усього святкування! А ще ж прийшло привітання й аж з Москви від Брежнева а також від усіх обласних центрів України, від міст-побратимів тощо. До ювілею збудували будинок Міському партії і міськради, видали пам’ятну медаль і, звісно ж, поштовий конверт, заклали алею «200 каштанів», проспект 200-ліття міста, новий «Ювілейний» мікрорайон та зробили місту чимало різних «смаколиків» з неодмінним логотипом «200».
Не оминули місто й різні нагороди – їх рясно отримали посадовці та містяни і серед них - сотні щедро розданих відзнак і почесних грамот, премій, подяк, талонів на дефіцитні товари тощо. Було й чимало різних матеріальних подарунків - місто, так би мовити, гарно «монетизувало» свій перший в історії ювілей. Та в моїй пам’яті чомусь залишилися лиш один прецікавий подарунок – десятки три новеньких пасажирських вагонів, які тут же сформували у 2 повноцінні ешелони і відправили їх по маршруту, звісно ж … на білокам’яну».
І хто в тій святковій атмосфері, питаю сьогодні я Вас, міг на повний голос заперечити проти 200-річчя міста й дати його народження? Хто б тоді наважився, бодай, спробувати зіпсувати те свято, а себе автоматично вписати «в розстрільні» списки?» Принаймні я таких не знаю…
І все ж, хоча вголос, публічно і прямо протестів не було, але в кулуарах розмови про поспішність уведення літочислення міста від поштової станції були. Засвідчую це як свідок і один з інакодумців. Та й деякі краєзнавці вже тоді це розуміли. Принаймні серед тих авторів книги «КР-200» з ким свого часу я спілкувався - а це Т.Воронова і А. Дольчук - стримано й без «фанатизму» ставилися до 200-ліття й казали, що питання щодо дня народження міста справді є. Але були й ті хто сердито відмахувався від моїх питань і радили «не умничать».
А втім мав і маю підозри, що навіть міська влада, музейні працівники й автори ювілейної книги не до кінця були переконані в тому, що початок датування історії міста треба починати з 1775 року. Свідченням цього, як на наш хлопський розум, є такий факт: до дня народження міста в мальовничому й, до певної міри історичному, місці - біля злиття річок Інгульця й Саксагані - урочисто було відкрито пам’ятний знак на честь 200–річчя від дня заснування міста з відповідним текстом.
І ось саме один з фрагментів цього напису зачіпає «за живе» і змушує задуматися. А той напис сповіщає таке:
«…Пам’ятний знак встановлений на ознаменування 200-річчя з дня заснування міста Кривий Ріг на місці перших поселень…» (!!?)
Тобто: із контексту цього фрагменту випливає, що автори тексту й верхівка міста, яка його безумовно затверджувала, визнають, що й до поштової станції ця місцевість не була необжитою пусткою. Навпаки нам прямо кажуть: тут колись хтось жив, обживав цю місцину, укорінювався в неї і тут вже були якісь поселення-попередники поштової станції. Тобто тоді вже знали про такі ще до 1775 року і не наважилися повністю відкинути згадки про них.
Але такого уточнення там не має. Тоді в 1975 році сказати, що це могли бути козацькі поселення-зимівники сил не вистачило. Переконаний: не хотіли «дратувати гусей» і мати клопіт на свою голову в умовах «маланчукізму» - в самий розпал боротьби з будь якими проявами українського націоналізму. А втім такий собі інтелектуальний посил-натяк допитливим краєзнавцям таки залишили: стукайте і вам відчинять, а точніше: копайте і знайдете…
Нині є усі підстави сказати, що за остання 30-40 років краєзнавча спільнота міста не байдикувала, а таки серйозно «копала» й видала «нагора» цілу купу фактів, які більш аніж переконливо свідчать, м’яко кажучи, про дещо «неточне» чи «недостатньо документально обґрунтоване» й «поспішне» визначення у 1975 році дати народження міста і причетності поштової станції до цього.
Одним і промовистих і чи не першим публічним визнанням цього була, щоправда, вже в добу Незалежності поява на міському гербі - в самому його центрі - козацької порохівниці. В перекладі з графічно-візуальної мови на звичайну це означає: місто і його витоки таки мають генетичні зв’язки з козацькою добою.
Направду краєзнавці вже дійсно «накопали» чимало у тому числі й про низку поселень, які, як на наш розсуд свідчать про своєрідну агломерацію таких на теренах Кривого Рогу. І це дуже важливо, особливо з огляду на географію і розміри нашого міста. Разом з усім цим доробком наші краєзнавці-пошуковці наростили й «м’язи» – і це очевидно. Їм би ще набути повноправної суб’єктності й самостійності та вирішального голосу при розгляді питання про початки криворізького літочислення.
Правда крапку ставити в цих пошуках поки ще рано та й в їх (нашому) середовищі поки що немає одностайності. Хіба що таке з’явилося в питанні про перебільшення містоутворюючої ролі поштової стації. А це вже немало, бо тільки вже таке дає підстави нарешті відмовитися від накинутого ще в 1975 році місту літочислення і не носитися, як скажімо цього року з 250-річчям, як з писаною торбою. І свято Дня міста від цього геть не потьмяніє. Переконаний, що не потьмяніє!
І ще одне приємне: все більше наших земляків-фахівців схиляються до думки, що початки літочислення Кривого Рогу треба визначати за сталою світовою методологією – від першої письмової (документальної) і неспростовної згадки про місто.
1. Мета цього допису не закрити тему, але запросити земляків до роздумів
2. Фахівці з Інституту історії НАН України, як і урядова ухвала від 2001 року відносять заснування нашого міста ще до середини ХVII століття – тобто задовго до 1775 року, коли тут з’явилася поштова станція.
3. Щодо самої поштової станції то у автора як було, так і залишається низка дражливих питань відповіді на які, якщо їх тут давати, займуть ще добрих 6-7 сторінок а це зробить весь наш текст завеликим, то ж залишу це поки що на окрему розмову.
4. З датою заснування нашого міста маємо певні проблеми. І це – факт. А ось з його назвою – ніяких! Від перших згадок про нього й донині це – КРИВИЙ РІГ. Ані за козацької доби, ані за царату, ані в буремні роки революцій 17-х – 20-х років, ані в радянську добу чи в часи німецької окупації міста ба навіть під час декомунізації нікому і в голову не прийшло перейменовувати його. Адже Кривий Ріг то питомо наша назва, хоча і дещо немилозвучна, а таки, як на мене, навіки. Ніхто на неї не посягав і не посягне. Хоч тут нам повезло і за назву нашого міста ми спокійні. Не те, що он наші сусіди з Дніпра чи Кіровограду…
З Днем міста! Многая і благая літа нашому місту довжиною в життя і нам усім криворіжцям разом з ним. Будьмо!!!
А далі таки, напевне, ще буде".
Заступник директора з наукової роботи Криворізького історико-краєзнавчого музею Олександр МЕЛЬНИК у ході кропіткої архівної роботи дійшов висновку, що наше місто було засноване раніше, ніж визначено офіційною датою.
У травні 2014 року він надсилав відповідного листа міському голові Юрію Вілкулу, який той, начебто, сприйняв позитивно.
Перша згадка про Кривий Ріг, як козацький зимівник, датується 1736 роком. А перша церква була побудована в 1761 році. Це загальновідомі факти, які свідчать, що в ці роки на наших землях вже було поселення. Документальні підтвердження цього також є.
"В останній історичній енциклопедії України (вона продовжує видаватися, зараз у роботі 10-й том) у статті про Кривий Ріг датою заснування названо 1736. Хоча є три ключові дати, – розповідав Олександр Мельник.
Перша – 1775 рік. Це дата відкриття поштової станції, яка зараз є офіційною датою заснування нашого міста. Хоча будувалася ця станція трохи раніше, ще 1774 - м. У рапорті прапорщика Івана Редильського від 26 вересня 1781 написано, що «Станція Кривий Ріг розташована за півтори версти від селища Кривий Ріг». Офіційно поштові станції будували біля поселень, щоб усі витрати на їх утримання несли місцеві жителі.
Другу дату зустрічаємо у праці архієпископа Гавриїла (у світі Василь Федорович Розанов, російський історик та археолог). У 1848 році в Одесі виходить його «Історико-хронологічний опис церков Херсонської та Таврійської», де вказано дату зведення церкви Святого Миколая у Кривому Розі – 1761 рік. Зазначу, що тоді церкви будувалися там, де, зазвичай, було 100 і більше дворів. Залежало ще від того, наскільки місцеві жителі були заможними. Отже, у Кривому Розі на той час було щонайменше 60-70 дворів. Люди в нас були багаті, і це давало їм змогу зібрати необхідні кошти, щоб збудувати церкву.
Прапорщик Редильський, про якого згадувалося раніше, приїжджав робити розмежування на 250 дворів. Він писав у своєму звіті, що надійно переселилося зі слободи Калантаєвської 36 дворів. Тобто до місцевих жителів приєдналися ще жителі Калантаєви. У травні 1783 року Кривий Ріг стає центром великого Інгульського повіту і його назва змінюється на Криворізький повіт.
Ну, і нарешті третя дата – 1736 рік. Це дата першої письмової згадки про Кривий Ріг як козацький зимівник. Завідувач відділу регіоналістики Інституту історії України Ярослава Верменич, яка є авторитетом у цій галузі, схиляється до думки, що датою народження Кривого Рогу слід вважати саме 1736 рік.
І ще один момент щодо офіційних документів. З 1989 до 1991 року працювала спеціальна комісія Держбуду України, куди входили провідні фахівці Інституту історії. Комісія підготувала для Ради Міністрів затвердження «Список історичних населених місць України». У 2001 році цей список було затверджено. Він є у місті. У цьому списку на підставі московських архівів чорним по білому написано, що Кривий Ріг заснований у середині ХVII ст. Тобто ця дата не повинна вже піддаватися критиці, сумнівам, бо над цим працювали фахівці. Для нас важливо пониження дати ".
У березні 2015 року Олександр Мельник знову проінформував керівництво міста про висновки щодо року заснування Кривого Рогу. Цього разу - під час засідання міськвиконкому .
Як відомо, у 1973 – 1974 роках було проведено пошукові роботи, щоб встановити точну дату появи Кривого Рогу. На цьому етапі найбільш надійним джерелом вважався розклад поштових станцій, введений у дію 27 квітня 1775 року. Відкриття станції «Кривий Ріг» було взято за дату заснування міста. Проте за останні 40 років працівники музею провели значну архівно-бібліографічну роботу з пошуку документів, що вказують на раннє поселення.
– Так, у результаті досліджень центральної частини міста – вулиць Сиволапа, Леніна, Жовтнева – у 2004 – 2007 роках були знайдені фрагменти виробів зі скла, датовані другою половиною XVII та першою половиною XVIII століття, а також уламки кахлю та посуду, вироби із заліза, які відносяться до першої половини XVII століття. – Але найважливішою знахідкою стала монета «Деньга» 1731 року, виявлена 2003-го при дослідженні поховань козацької доби на перехресті вулиць Каунаської та Жовтневої. Ця серія монет почала вилучатися з обігу травні 1733 року.
Крім того, на сьогодні відома карта Колоса та Мартінеса, видана в Амстердамі 1738 року. На ній у середній частині Інгульця, там, де зараз розташований Кривий Ріг, позначено населений пункт. А на карті початку 1775 року в місці злиття Інгульця та Саксагані позначена слобода. На карті російської губернії 1779 бачимо, що на всьому просторі середньої та верхньої течії Ігульця, в місці злиття Саксагані, позначено один населений пункт - Нагайцова.
– Відомий вчений Гавриїл Розанов, архієпископ Херсонський, Таврійський, у своїй роботі «Хронологія, історичні описи церков», виданої у 1848 році, вказує на 1761 рік як на дату будівництва церкви Святого Миколая у Кривому Розі, – продовжує Олександр Мельник. - У XVIII столітті церкви традиційно будувалися за наявності у поселенні не менше ста дворів. А формулярний список Миколаївської церкви 1885 року вказує на 1763 рік. Першу церкву, швидше за все, спалили в 1769 році, під час набігу татар. Загін полковника Скидана, розташований тоді у Кривому Розі, не зміг протистояти татарській кавалерії, оскільки не був чисельним – частину козаків через відсутність корму для коней полковник був змушений відправити до інших зимівників. Вже наступне повідомлення про будівництво церкви датується січнем 1785 року. Передбачається, що воно розпочалося навесні 1784 року.
У центральному державному архіві у фонді Коша Війська Запорізького зберігається справа № 257. Похідний Кіш у 1770 – 1772 роках, під час російсько-турецької війни, знаходився у Кривому Розі. Це місцевість за сучасною Гданцівкою. Тут було споруджено великі фортифікаційні споруди. Дуже ймовірно, що ставка була розташована поряд із значним поселенням, яке могло забезпечити її водою та продовольством.
Більше того, про те, що Кривий Ріг був великим селом, вказує факт його призначення 30 березня 1783 року центром Інгульського повіту Катеринославського намісництва. Криворізький повіт існував до січня 1784 року, коли внаслідок чергової адміністративної реформи його землі відійшли до новоствореного Херсонського повета.
"У результаті аналізу цих фактів ми пропонуємо вважати датою заснування поселення Кривий Ріг 1730 як найбільш ймовірну", - підсумував Мельник.
Міський голова Юрій Вілкул тоді сказав із цього приводу таке:
"Ми дивитимемося, проводитимемо обговорення. Але це не на часі зараз. Час покаже, як правильно це зробити. Підемо цивілізованим шляхом".
На допис доктора історичних наук, професора Віталія Стецкевича відгукнувся криворізький журналіст та літератор Володимир СТЕЦЮК.
"Кривий Ріг традиційно відзначає в травні день заснування міста за московським фальшивим літочисленням. Щоправда цього року урочистості з приводу знаменного ювілею - 250-річчя Кривого Рогу - вирішили перенести на вересень. Очевидно, готується масштабна масова підтанцьовка рашистському диктатору, який вважає землі Півдня і Сходу України нібито "подарованими" українцям "історичними" землями імперської росії. Підступність визначеної за вказівкою кремля дати заснування міста полягає ще й у тому, що вона збігається з роком розгрому царськими військами Запорозької Січі. Тож гучно відзначаючи фальшивий ювілей, криворіжці невільно справляють веселощі і з приводу розгрому козацького осердя України, що є однією з найтрагічніших сторінок в українській історії", - зазначив Стецюк.
Він нагадав, що як журналіст підняв питання щодо сумнівності офіційної дати заснування Кривого Рогу ще в 1991 році - у першому числі криворізького альманаху "Саксагань", після чого розгорнулася справжня полеміка на сторінках "Кур'єру Кривбасу" та "Червоного гірника" з одним з ідеологів московської версії виникнення Кривого Рогу професором Петром Варгатюком.
"Тоді у відповідь на критику професора, який кинувся захищати честь свого історичного мундира, у нашій спільній статті з відомими криворізькими археологами та краєзнавцями Олександром Мельником і Віктором Типовим було наведено неспростовні докази більш давнього походження міста, зокрема відомі нам на той час археологічні, картографічні матеріали та архівні документи. Пізніше Олександр Мельник навіть видав книгу з історії літочислення Кривого Рогу, у якій подав значно розширену сучасну наукову базу, зокрема з новими матеріалами археологічних досліджень, які свідчать про більш давнє козацьке походження міста", - зауважив Володимир Стецюк.
Також він нагадав, як спільно з професором Віталієм Стецкевичем та заступником директора Криворізького історико-краєзнавчого музею Олександром Мельником звертались до Українського інституту національної пам'яті та Інституту історії України про необхідність уточнення дати заснування Кривого Рогу.
"Але, як кажуть, віз і нині там - у тенетах російського болота, утвореного в історіографії Кривого Рогу, - пише Стецюк.
- Таке ганебне становище, коли ігнорується факт існування козацького коріння в історії Кривого Рогу і цілої низки міст Півдня України, сьогодні якраз і дозволяє рашистському фюреру зараховувати ці українські історичні землі до нібито "історичних" земель імперської новоросії. І мені не зрозуміло, як у розпал російсько-української війни, коли ллється кров захисників України за її незалежність і територіальну цілісність, нинішнє керівництво міста збирається гучно відзначати у вересні 250-річчя Кривого Рогу за сумнівною датою, визначеною за вказівкою з імперського кремля у місцевих компартійних кабінетах? Тобто, на кошти українців збираються влаштовувати підтанцьовку рашистському диктатору на псевдоісторичному колоніальному полі. І таке підступне дійство на користь агресора виглядатиме не інакше, як державна зрада, адже масові веселощі з приводу 250-річчя російської колонізації краю сприйматимуться ворогом не інакше, як визнання криворіжцями "історичних" підстав для окупації Кривого Рогу рашистами. А там і до референдуму з приводу приєднання до "історичної тюрми народів" вже буде недалеко. Тож лікуймо свою історичну пам'ять, бо без цього не матимемо і свого майбутнього".
Стежте за новинами в Telegram.
Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook.
Читайте нас на Google News
