Книгарні як дзеркало епохи: у Кривому Розі презентували дослідження про місцеві книжкові магазини минулого, - ФОТО

Літо у Кривому Розі завершилося ювілейною - двадцятою лекцією дослідниці літератури ріднокраю - літераторки та журналістки Ольги Гончар-Хвостової.

Лекція відбувалася 29 серпня у кафе "Квітка". У центрі розмови були книги, люди, міський простір і ті, хто залишив свій слід у літературній історії Кривого Рогу, повідомляє сайт 0564.ua з посиланням на власну кореспондентку.

За словами спікерки, свою лекцію вона присвятила Любові Білій — багаторічній директорці криворізької книгарні «Букініст».

«Для мене це прямо зразкова книгарня, зразкова керівниця книгарні, бо вона дуже багато робила для становлення українського книговидання у Кривому Розі, для підсилення українськості в Кривому Розі», — зазначила дослідниця.

Під час підготовки до лекції Ольга опрацювала публікації місцевої преси різних років, зокрема «Червоного гірника» та інших криворізьких видань, телефонні довідники, альбоми про місто, старі карти, а також матеріали спільноти «Криворізька старовина».

Їй вдалося простежити, де розташовувалися книгарні, як вони переміщувалися міським простором, коли відкривалися та зникали.

За словами Ольги, станом на 1965 рік у Кривому Розі налічувалося 29 книгарень і 10 книжкових кіосків. Надалі їхня кількість зростала. Зокрема, за телефонним довідником 1980 року, книгарень у місті було вже орієнтовно вдвічі більше.

Водночас лекція не була лише розповіддю про книжкові магазини минулого. Ольга Гончар-Хвостова наголошує, що для неї значно важливішим був деколонізаційний аспект — показати через звичні для містян місця, як у радянський період формувалися суспільні уявлення та поширювалися ідеологічні наративи.

Одним із опрацьованих дослідницею джерел стала публікація Олеся Терещенка, який свого часу критично писав про роботу книгарень. Зокрема, він звертав увагу на їхнє розташування: до 1960-х років книжкові магазини часто містилися у малолюдних, віддалених місцях, тоді як магазини алкогольних напоїв розташовувалися у значно помітніших точках міста.

Критика стосувалася і самого формату торгівлі. У традиційних книгарнях покупець стояв по один бік прилавка, а продавець — по інший, тому для придбання книги потрібно було звертатися до працівника магазину. Поступово прилавки почали прибирати, дозволяючи відвідувачам самостійно переглядати книжки на полицях.

Однак вибір літератури залишався обмеженим радянською системою книговидання. У цьому контексті на лекції згадували коментар криворізького історика Вадима Яшина. За його оцінкою, значна частина асортименту складалася з ідеологічно прийнятної для радянської влади літератури, яка мала формувати образ так званого «радянського народу».

Ольга нагадала слухачам і про особливості книгореалізації у радянські часи, коли бажану книгу можна було придбати лише разом із великою кількістю ідеологічної літератури. Частину такого «навантаження» люди потім здавали в макулатуру, отримували відповідні талони й використовували їх для придбання потрібних їм видань.

Дослідження книгарень дозволяє поглянути на історію міста під незвичним кутом — через місця, де криворіжці купували, шукали та читали книги, а також через людей, які ці простори створювали й розвивали.

Як зазначила Ольга, ця лекція стала лише першим кроком у дослідженні цієї теми. Вона вважає, що зібраних матеріалів достатньо для більш масштабної роботи — зокрема, окремого електронного дослідження історії книгарень Кривого Рогу.

«Це насправді була б дуже хороша друкована якась праця. Зокрема, може, не друкована на папері, а в електронному вигляді. Але це була б прикольна штука», — поділилася дослідниця.

Після лекції розмова не закінчилася. Слухачки ще довго спілкувалися у «Квітці», обговорювали почуте, ділилися власними історіями та згадками про книги й місця, які залишилися в особистій пам’яті.

Стежте за новинами в Telegram. 

Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook. 

Читайте нас на Google News