"Ословити те, що має бути озвучене": у Кривому Розі надихалися поезіями талановитих землячок, - ФОТО, ВІДЕО

Авторські читання поезії та прози відбулись нещодавно у Кривому Розі. Криворіжці мали змогу послухати творчість своїх землячок.

Захід відбувався у приміщенні "Дія.Бізнес". Свої поезії для любителів художнього слова читали Ольга Гончар, Ірина Божко та Лариса Данилюк, повідомляє сайт 0564.ua з посиланням на власну кореспондентку.

Кожне з цих імен добре відоме поціновувачам літературної творчості у Кривому Розі. Без цих талановитих жінок не обходиться жоден літературний івент. Більше того, саме вони часто є організаторами таких літературних івентів, де звучать вірші, прозові твори, де зацікавленим людям відкриваються нові творчі імена.

Поетки самі обрали твори, які прочитали цього дня слухачам. Ми ж бо поцікавились у авторок, чим для них є процес творення літературних творів - поезій чи прози.

Ірина Божко - засновниця "Породи" - творчого об'єднання, яке згодом перетворилось на громадську організацію, нині працює контент-менеджеркою в ДонорUA. Свою роботу Ірина успішно поєднує з громадською, волонтерською діяльністю, організовує культурно-мистецькі події у Кривому Розі.

"...Раз оселившись, любов завжди уміщатиметься,

безумовна й безумна:

стане для неї і рук, і колін, і хліба,

яким вона пахне

впереміш із літнім дощем,

і серця, мов горщик, запеченого.

Місце її вже ніколи не спорожніє,

кожна любов торує собі куточок,

старанно витоптує на животі у мами —

так-бо і ширшає Всесвіт.", -

читала Ірина криворізьким слухачам цього разу.

Для Ірини процес написання поезій - це "спосіб опрацювання дійсності і взаємодії з нею".

Ольга Гончар - колись редакторка авторської програми "Книжкова полиця" у ТРК "Рудана", а нині - головна редакторка незалежного онлайн-медіа "Експерт-КР", співзасновниця ГО "Об'єднання відповідальних громадян", співорганізаторка літературно-музичного фестивалю "Руді тексти", ініціаторка та втілювачка конкурсу-рейтингу "Книга року у Кривому Розі".

"...Гори відходять, і я залишаюсь на сам

З цею заледве помітною стежкою на небеса

З мертвими, що нізвідкіль потекли як слова

З річкою, що наче мертва, а наче жива

З вибухами і удень, і, звичайно, вночі

З псом, що веде будь-куди без прохань і причин

З клятою рсньою, якій ще не видно кінця

Але він є, і я пхаю до нього вальцЯ

З рідними, з ніжними, з теплими, з тими, кому

СтЕлю соломку і хИлю небес вишину

З тою собою, яка не вміщається в жодні слова

З тою горою, яка лиш от-от відійшла", -

читала Ольга. Вона пише не лише поезію, але й прозові твори, окремі з яких почула аудиторія.

Ольга - про процес творення:

"Для мене писання - це водночас найбільша можлива насолода і найважчий фізично і психологічно стан. Тому що треба водночас застосовувати абсолютно всі свої вміння, знання, весь свій досвід, повністю все, що в мені є, і паралельно шукати якісь додаткові речі, перевіряти себе постійно, звірятися зі словниками, довідниками і всім іншим. І в той же час треба повністю відмовитися від себе, треба залишатися в собі і повністю відмовитись від себе. Тобто для мене це момент, коли повністю довіряєшся тим силам, які більші за всіх нас. Коли даєш, щоб через тебе озвучилося, ословилося те, що має бути озвучене, ословлене і піти в життя. І стараєшся зробити те, що вийде максимально якісним, відповідно до всіх своїх внутрішніх критеріїв якості.

Водночас - стан абсолютного не думання і і максимального напруження думки. Ну, тобто це такий дуже суперечливий, дуже оксиморонний стан. Ну, мабуть, тому я так і кайфую від нього, бо мені подобаються оксиморони. Мені подобається поєднання непоєднуваного".

Лариса Данилюк - поетка і поціновувачка художнього слова, яка своє захоплення поєднала з професійною діяльністю. Вона - провідна бібліотекарка Міської бібліотеки для дорослих №10 у Кривому Розі. 

"У оксамитовому човнику журби,

у хромових чоботях безнадії,

виловлюю думки неначе риб,

щоб потім їх губити в сновидіннях, 

де мліє плесо в тлумі сизих верб, 

пісок миттєвостей рівняє перекати

щоденних справ і 

звужених потреб,

щоб далі їх на долю покладати.

Бляшанка часу встромлює гачки 

сумних подій і ранить підсвідомість, - 

розподіл на своїх і на чужих 

пересуває стовпчики кордонів...", -

ці рядки подарувала присутнім на творчій зустрічі Лариса.

У коментарі нашій кореспондентці вона зауважила, що для неї процес створення віршу нагадує ... математичну задачу. 

"Я люблю слова. Написати вірш не складно, потрібно тільки слова поставити в певному якомусь порядку. За допомогою формули, яку кожен із нас сам створює, хаос дійсності впорядковано лягає у якісь рядки.

От нещодавно був п'ятий День народження "Породи", і там була анкета, у якій містилось запитання: "Що ви любите найбільше?" Я написала, що я найбільше люблю дітей, собак, книги і черешні. Це насправді так, тому що для мене це те, що дає сили, якийсь сенс загалом дає. Ти так собі думаєш: "Ну, так, я не дарма сьогодні прожила...". Не тому, що ти щось написав, а тому, що оце все - страшне і хаотичне - ти його якось опрацьовуєш у своїй голові і рефлексуєш. Так тримаєш свою менталку в будь-які часи, навіть надскладні".

На звершення творчої зустрічі було неформальне спілкування і спільна фотосесія, після чого кожен її учасник поїхав у своїх справах, поринувши у світ запланованих і непередбачених подій, зустрічей, пошуків, втрат і знахідок. А поетки, як ми тепер знаємо, уче це гучне, швидкоплинне, різнопланове і хаотичне зафіксують у куточках совїх мізків і душ, аби наступного разу презентувати нам свої нові творчі опрацювання дійсності.

Фото Лариси Данилюк

Стежте за новинами в Telegram. 

Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook. 

Читайте нас на Google News