Криворізькі титани з ГЗК Метінвесту – серед вболівальників бою століття

У ніч з 18 на 19 травня увага шанувальників боксу по всьому світу була сфокусована на поєдинку між українцем Олександром Усиком та британцем Тайсоном Ф'юрі. Найбільше пощастило тим, хто мав змогу дивитися двобій супертяжів наживо у столиці Саудівської Аравії Ер-Ріяді. Серед тисяч вболівальників була група ветеранів з України – захисники Маріуполя в межах проєкту Ріната Ахметова «Серце Азовсталі», енергетики та шахтарі ДТЕК, металурги та гірники Метінвесту. Криворізькі гірничодобувні підприємства представляли Василь Мотрук з Центрального ГЗК та інгульчанин Сергій Кравченко.

Тривалий переліт та переїзд додому зі зміною часових поясів не зменшили шквалу емоцій та захоплюючих вражень від перегляду бою століття між Усиком та Ф’юрі за звання абсолютного чемпіона світу у суперважкій вазі з чотирма поясами, зізнаються очевидці поєдинку Василь Мотрук та Сергій Кравченко. Обидва чоловіка повернулися з фронту і продовжили працювати на своїх підприємствах. Про те, що колись потраплять на боксерське змагання світового рівня далеко за кордоном, ніколи і не мріяли. Розповідають, що коли отримали запрошення від компанії, не йняли віри. Та вже за кілька діб після цього вирушили у подорож.

Група українських ветеранів на спортивному святі несла особливу місію – це була підтримка кампанії з привернення уваги міжнародної спільноти до кризисного становища української енергетики, ініційованої ДТЕК, «Битва за світло», до якої долучився Олександр Усик. У перший день перебування у Ер-Ріяді нашим ветеранам надали можливість побувати на пресконференції Олександра Усика, а після - поспілкуватися із знаменитим боксером.

«Ми були надзвичайно вражені цим, адже розуміли, що перед надважливим боєм Олександру необхідно було налаштуватися, зосередитися. Проте він знайшов час, аби просто підійти до нас, сказати, що йому приємно з нами познайомитися, що буде гордий бачити нас на трибуні», - згадує Сергій Кравченко.

«Попри очевидну зайнятість, Усик приділив нам дуже багато уваги. Наша група кілька разів зустрічалася з ним: пресконференція, приїзд в гості в готель, автографи, особисте спілкування, рукостискання, фото. Дуже дружня атмосфера!», - додає Василь Мотрук.

Про поєдинок, який тримав у напруженні усіх вболівальників, колеги розповідають із захопленням. Та бій проходив за сценарієм українського боксера. Під час вирішального дев’ятого раунда пристрасті максимально загострилися. Наші титати чимдуж підтримували свого земляка.

«Тепер я можу точно сказати, що дивитися бокс по телевізору і вболівати за спортсменів вживу – це ціла прірва між відчуттями. Увесь бій я знімав на телефон, але під час дев’ятого раунда, коли Усик відправив британця у нокдаун, телефон літав у руках, бо ми шалено кричали на підтримку нашого козака. Я відіслав це відео своїм побратимам, які й тепер лишаються на позиціях. Вони широ пораділи за мене. А ще попросив дітей змотнувати мені коротке відео про подію, а фоном поставити пісню «Терпи козак», під яку Усик виходив на свій переможний двобій», - ділиться Сергій Кравченко.

«Його вихід на арену бою був просто шикарний! До мурах. Справжній гетьман! Сильний не тільки фізично, а й духом. Це про нас, українців. Його перемога дала нам надію на перемогу над ворогом. І він сам це підкреслив, що він дуже довго готувався до цього важкого бою, що йому було важливо неодмінно перемогти, щоб присвятити її мужнім, відважним українським захисникам і захисницям. Бій був неймовірний. Ми вболівали просто несамовито! І потім Олександр відзначив, що весь бій чув підтримку з нашого сектора», - передає враження Василь Мотрук.

До насиченої програми подорожі наших ветеранів увійшла й зустріч з президентом Всесвітньої боксерської ради (WBC) Маурісіо Сулейманом, який висловив повагу до наших захисників за стійкість і хоробрість, а також вручив кожному пам’ятні медалі від WBC.

Наразі колеги повернулися до роботи. Сергій Кравченко, як і до служби прикордонником в ЗСУ, очолює енергетичну службу залізничного цеху Інгулецького ГЗК. Василь Мотрук, котрий до повномасштабної війни працював помічником машиніста екскаватора ЦГЗК, через отримане важке поранення нині працює підсобним працівником на рідному комбінаті.