Криворізький медик Ірина Магденко про проєкт UNFPA: людям повернули шанс на здоров’я

Звичайній людині непросто зрозуміти цих лікарів, які працюють у складі криворізької мобільної гінекологічної бригади. Кожного дня проводити по декілька годин на колесах, добиратися до віддалених районів під обстрілами ворога. Та проводити прийом пацієнтів теж під обстрілами. Робити це на залізничних станціях, у бібліотеках, клубах. А ще – бачити, як у те місце, де вони тільки що вели прийом, влучив снаряд. Але навіть після цього вони поспішають туди, де їх чекають як єдину можливість врятувати здоров’я та життя.

Ці дійсно героїчні та самовіддані люди працюють у бригаді, яка створена та діє у рамках заходів гуманітарного реагування UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, за фінансової підтримки Європейського союзу (ЕСНО), Міністерства закордонних справ Данії, Канади, Франції та Республіки Корея.

Нюанси часу: сучасне обладнання та сарафанне радіо

Медики отримали сучасний автомобіль, який повністю обладнаний всім необхідним для виконання поставлених завдань. Бригада створена на базі першого пологового будинку Кривого Рогу. До складу входять лікар акушер-гінеколог, лікар УЗД, медсестра та водій. Одні й ті самі медики щомісяця роблять не менше 20 виїздів.

Обслуговувати доводиться дуже велику територію. Тільки Кривий Ріг має довжину у 120 кілометрів – а ще й декілька прилеглих районів. І багато населених пунктів знаходяться далеко від медичних закладів. Тільки для того, щоб дістатися до деяких з них, витрачаємо майже півтори години – враховуючи стан доріг. Траплялося, що автівка сідала «на брюхо» - коли доводилося їхати по ґрунтовці – допоміг місцевий фермер з трактором. Тому жінкам дуже складно доїхати до таких центрів, як перший пологовий будинок. 

Заздалегідь повідомляють громади про свій приїзд – в основному, через місцевих медпрацівників. А там, якщо є інтернет – повідомляють через мережу. Або пишуть об’яви та клеять у містах, де багато людей. Але найбільш ефективно працює «сарафанне радіо».

У мешканців глибинки – можливості обласних центрів

Регіональний координатор проєкту Ірина Магденко впевнена, що проєкт важливий тому, що наближає вузьку спеціальність до людей, які не мають можливості своєчасно звернутися до лікаря за обстеженням. Медики проводять повний комплекс гінекологічного огляду, використовують метод кольпоскопії, мають апарати УЗД. Також беруть аналіз на цитологію онкологічних клітин та інша. Все, що жінки можуть зробити у місті, завдяки бригаді вони отримують і на сільських територіях.

«Також впливають воєнні дії. Наприклад, ми приїхали до Лозуватки і потрапили під обстріл. Потрапляли і в Гранітному в Апостолівській громаді. Тому жінки не дуже можуть приділити собі увагу. А тут: приїхала машина, два лікарі та медсестра оглянули, взяли аналіз та видали номер телефону, за яким можна отримати вже аналіз із висновком. Але якщо ми виявили патологію, яка підтверджується аналізом – домовляємося, щоб жінка приїхала до нас. В центрі два-три обстежуємо та готуємо. І вона іде чи в операційну, чи на більш детальне обстеження з приводу онкопатології», – розповідає координатор.

Медики виявили патології шийки матки більше, як у десяти людей, у трьох – молочної залози. А після того, як у них з’явилася можливість проводити УЗД – виявляють захворювання й інших органів. І не тільки у жінок, а й чоловіків.

Одного разу встановили діагноз гострого животу у жінки-переселенки з-під Донецька. Село віддалене, один фельдшер на три населених пункти. Приїде, помацає, візьме аналіз. А живіт болить. Коли бригада приїхала – зробили УЗД і виявили камінь у жовчному. І вже почалося запалення та гангренозний холецистит. Тоді своєю машиною лікарі довезли жінку до найближчої підстанції швидкої допомоги. Там її переклали та відвезли до хірургії. Так і врятували життя.

«Нас завжди чекають люди»

Основні пацієнтки віком після 40 років. Майже всі по багато років не проходили медичний огляд. А як дістатися? Наприклад в селі Жовтному в Апостолівському районі маршрутка по райцентру їздить аж двічі на неділю. А якщо потрібна більш спеціалізована допомога – треба їхати в Кривий Ріг. Софійський район взагалі без гінеколога – рятує тільки виїзна бригада лікарів. Там навіть медичні приміщення відсутні. Так, в селі Лошкарьовка лікарям довелося вести огляд на апараті УЗД у приміщені залізничної станції. В інших селах приймали у бібліотеках, клубах. Якщо ФАПи й лишилися, то один на 3-4 села.

До речі, вагітних в селах практично немає – там і молодь відсутня, а ті, що є, заводити дітей не поспішають.

«Нас завжди чекають люди. Куди б не приїхали – вже стоїть черга. Виявляємо дуже багато патологій – і це зберігає життя жінок. Тільки сьогодні в одному селі виявили два передпухлинних станів шийки матки. Своєчасно пролікуємо – і жінки буть ще жити й жити. Якщо цього вчасно не зробить – все було б дуже сумно», – ділиться лікар акушер-гінеколог Ірина Баланська.

Каже, що транспорт через віддалені села ходить за таким розкладом, що дістатися до державної клініки Кривого Рогу у часи прийому спеціаліста неможливо. А огляд у приватного гінеколога коштує від 600 гривень – плюс аналізи та інше. Людям важко знайти такі гроші. Тому й бачимо, що 90% жінок не були у лікаря понад 3-5 років. Хоча більшість із них – від 15.

Коли ситуація стає сумною

Результат сумний. Днями на прийом прийшла жінка за 60 років – а у неї взагалі немає молочної залози. Рак 4 стадії, там дірка. Лікар питаю, чому раніше не приходила. Та відповідає: то чоловік хворів, потім поховала, то синів на війну відправила – теж нема коли  було собою займатися, та й по господарству поратися треба – думала, що пройде само.

Приходила мати сімох дітей. Двох народжувала двома. Виявляється, що після пологів у лікаря не заглядалася – нема коли за домом та дітьми. Медик подивилася, а там у неї все вже дуже погано – відправила до онкодиспансеру.

Нещодавно прийшла жінка після операції на шийці матки – в приватній клініці Дніпра робили конус. Подивилася, а у неї вже рак. Тепер в онкодиспансері будуть робити полосну операцію.

В іншої жінки, яка звернулася до бригади, було повне випадіння шийки матки. Їх вже тяжко рухатися та в туалет сходити. Вона має двох синів у Кривому Розі, але за допомогою не зверталася. Лікарі її обстежили, через три дні лягає до лікарні та наступного дня будемо оперувати. Якщо все пройде нормально, то на 5-7 день випишуть. І вона буде здорова.

Приблизно 60-70% йдуть до лікарів бригади просто подивитися. Решта – зі скаргами: порушення менструального циклу, не можуть завагітніти, якісь болі тощо. Починають вивчати – виявляють ще й супутню патологію. Наприклад, скаржаться, що болить поперек: подивилися на УЗД, а так проблеми з нирками. А жінка вважає, що то насапалася на городі.

Секрет успіху: вдячність людей та підтримка донорів

«Одного разу їхали до Грушківки, що знаходиться за Зеленодольськом. По дорозі понад Бериславом стріляли. Стріляли і в Грушківці, тому люди злякалися та повтікали по домівках. Ми пересиділи та повернулися. Хоча встигли декількох подивитися. А коли були у Зеленодольську, то як тільки подивилися пацієнтів та виїхали додому – снаряд попав недалеко від місяця, де ми стояли», – згадує Ірина Баланська.

Працівникам бригади якось пообіцяли видати бронежилети – але поки що так і не дали. Не проти були б і маскувальної сітки.

Ірина Баланська каже, що її син пішов воювати в ЗСУ. Він захищає свою родину, своїх двох дітей, яких залишив вдома. А лікарі теж бережуть здоров’я та життя інших. І тому вірять, що в українців вистачить сил перемогти і ворога, і хвороби. І нація буде здоровою, вільною та щасливою.

«Ми та наші пацієнту дуже вдячні донорам за те, що люди можуть отримувати медичну допомогу», – зазначає Ірина Магденко.

Лікарі запевняють, що звикли працювати в такому режимі. Ба більше: така робота тримає на ногах, не дозволяє навіть хворіти. А ще у них дуже багато ентузіазму, на якому й працюють. Насамперед тому, що бачать віддачу. Тому не просто роблять огляд, а діють до кінця: якщо вже виявили якусь патологію – намагаються довести ситуацію до логічного завершення. Тих, хто роками не ходив до лікаря, при необхідності переконують погодитися на операцію.

І найвищим задоволенням вважають те, коли через деякий час бачать людей, які вижили та одужали саме завдяки їх вчасному та грамотному втручанню. І вдячні за це тим, хто надав їм таку можливість – рятувати в рамках проєкту UNFPA.