"Мені пощастило, що я жив із сім’єю, яка знала що таке війна": криворіжець про початок повномасштабного вторгнення та евакуацію з Ірпеня, - ФОТО

2 роки тому росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Колони ворожої техніки заходили з півночі, сходу та півдня нашої країни. Окрім державного кордону України і росії, окупанти зайшли і з території білорусі. Одна з цілей окупантів була захоплення Києва. В Ірпіні, що поблизу столиці, в цей час жив криворіжець Ілля Головченко. 24 лютого 2022 року повністю змінило його життя.

Про початок повномасштабного вторгнення та евакуацію з Ірпеня криворіжець Ілля Головченко розповів журналісту 0564.ua.

«Двічі на тиждень я грав у волейбол в інституті у Бучі. Саме 23 лютого 2022 року в нас був матч і я залишився з ночівлею у Бучі», - пригадує Ілля.

Під час матчу він отримав травму – вибив на руці палець.

«О 6 ранку мене розбудив телефонним дзвінком знайомий і повідомив, що почалась повномасштабна війна. На початку я йому не повірив і поклав слухавку, але він перетелефонував і наполіг перевірити це, подивившись в інтернеті», - говорить нам Ілля.

Переглянувши новини, хлопець одразу почав збирати речі і намагався потрапити додому – в Ірпінь.

Ірпінь. Літо 2022

«Мені було дуже складно через травму, сильно болів палець. Знайомі їхали з Ірпеня, щоб забрати мене з Бучі. Вони витратили 2,5 години, щоб доїхати до міста, хоча зазвичай дорога займала хвилин 20. Всі намагались виїхати, тому утворились величезні затори. Назад в Ірпінь ми доїхали набагато швидше – за 1,5 години».

Діставшись Ірпеня Ілля зібрав свої речи і був готовий до виїзду.

«В місті я жив разом із сім’єю переселенців неподалік залізниці. Вони раніше жили поблизу Донецького аеропорту, тому знали що таке війна і як треба діяти. В машину всі не могли влізти, оскільки нас було 7 чоловік, а автомобіль 5-місний, тому я звернувся до знайомої сім’ї. Це були чоловік, його вагітна дружина та дитина. Я запропонував виїхати разом, але вони вирішили не форсувати події і спостерігати, що буде далі. Тому на ніч ми залишились в місті».

На фото Ілля Головченко

День і ніч були неспокійними в місті. Ілля пригадує, що чув вибухи, роботу авіації.

«Те що криворіжці могли бачити в інтернеті, ми все чули. Ми чули, як ворожа авіація намагалась сісти в Гостомелі, а наші військові їм не давали і збивали ворожі гелікоптери. Було страшно, тому ніч ми провели у сусіда в гаражі, який був як підвал».

На наступний день знайома сім’я Іллі, почувши новини про колони танків на Житомирській трасі та неподалік Ірпеня, вирішила, що не варто ризикувати і треба негайно евакуюватись.

Київщина. Літо 2022

«Ми сіли в дві машини і вирушили на виїзд з Ірпеня. Нам пощастило. Ми встигли проїхати міст – буквально після нас його підірвали, щоб стримати росіян на підступах до Києва».

Дві автівки виїхали на Житомирську трасу і вирушили на захід країни. На Житомирській трасі Ілля вже бачив розбиту військову техніку.

Київщина. Літо 2022 року.

«Мені дуже пощастило, що я жив із сім’єю, яка знала що таке війна. З ними я познайомився, коли переїхав з Кривого Рогу у Кропивницький. Разом ми переїхали жити в Ірпінь. Саме тому вони вирішили, що рухатись трасою буде не найкращим варіантом і ми їхали більшу частину окільними шляхами. Я думаю – це нас врятувало. Як з’ясувалось, по Житомирській трасі можна було зустріти колони ворожої техніки».

Ілля розповідає, що вони вирушили до Сарн. Зазвичай дорога до міста займала 5,5 годин, але цього разу вони дібрались за, приблизно, 12 годин.

Ірпінь. Літо 2022

«Паливо в нас було майже на нулі. Нам дуже пощастило, що в місті ще працювали заправки і ми змогли заправити автомобілі».

Вже в Сарнах Ілля зі своїми попутниками почали шукати місце для ночівлі.

«Я вірянин однієї з протестантських громад, тому зателефонував на гарячу лінію церкви та попросив про допомогу в притулку. В Сарнах живе пастор місцевої громади і він запропонував нам зупинитись. Але, на жаль, він міг прийняти лише 3 чоловіка, а нас було 11. Ми вирішили триматись всі разом. Тому він запропонував місце неподалік білоруського кордону, але там пічне опалення і топити дровами доведеться самим».

Ірпінь. Літо 2022

Ілля розповідає, що їх такий варіант влаштував і вони вирішили ним скористатись, але на половині шляху їх зупинили.

«Нам зателефонували і повідомили, що місцеві мешканці організували самооборону і пропускають лише місцевих, тому цей варіант відпадає».

Пастор в Сарнах запропонував переночувати у іншого пастора - в Маневичах. 11 чоловік виїхали до Маневичей і змогли там зупинитись.

Перші місяці були важкими. Ілля пригадує, що на початку вони виживали за рахунок гуманітарки. З часом Ілля приєднався і став волонтером.

«Місцева громада почала отримувати гуманітарку і я став допомагати їм в її роздачі для людей».

Ірпінь. Літо 2022

Після деокупації Ірпеня, Ілля зі своїми знайомими повернувся назад.

«В нас все вціліло. Сусід, який нас прихистив в гаражі у першу ніч, охороняв будинки з яких виїхали люди. Він залишився в Ірпені, наробив, як він їх називав, «бандерики» (коктейлі Молотова) і почав охороняти сусідські будинки».

Волонтерство сподобалось Іллі і він пов’язав себе з ним. Хлопець був волонтером в церкві у Кропивницькому. Допомагав перевозити гуманітарку, речі. Вже місяць, як хлопець повернувся у рідний Кривий Ріг. І тут він теж допомагає помісній церкві. Під час інтерв’ю він отримує хліб, який відвозить в одну з лікарень міста та криворізьким церквам, щоб ті роздавали нужденним.

На фото Ілля Головченко

«Повномасштабне вторгнення повністю мене змінило. Раніше я особливо не задумувався над деякими речами, говорив російською. В перший день повномасштабного я вирішив говорити українською. Спочатку в мене був жахливий суржик, але я не здавався. Зараз я вільно говорю українською. Я зрозумів, що мова грає велику роль, бо вона створює середовище, в якому ми далі живемо».

Стежте за новинами в Telegram. 

Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook. 

Читайте нас на Google News.