"Запали свічку": криворіжців закликають вшанувати пам'ять жертв Голодомору

Сьогодні в Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. 

Символом 90-х роковин Голодомору стала окопна свічка. Як символ боротьби та нескореності українського народу.

Цього року Український інститут національної пам'яті ініціює акцію «Пам'ятай про жертв Голодомору. Підтримуй тих, хто бореться за Україну».

"Ми закликаємо підтримати акцію волонтерські організації та громадськість і вшанувати пам'ять жертв Голодомору своїми діями – підтримавши захисників," - зазначили в УІНП.

О 16.00  оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання, після чого по всій Україні відбувається акція "Запали свічку". 

Запалюючи свічку в своєму вікні, українці віддають шану пам'яті всім замордованим радянським тоталітарним режимом на початку тридцятих років XX сторіччя.

Голодомор — геноцид української нації, скоєний керівництвом СРСР на чолі з Йосифом Сталіним шляхом штучно створеного масового голоду з метою знищення українців, остаточної ліквідації українського спротиву режиму та намагань українців збудувати самостійну, незалежну від Москви Українську Державу.

Голодомор в Україні 1932-1933 років не був випадковим явищем природного чи соціального походження, як це стверджували спочатку радянські, а згодом російські історики. 

"Смерть через голод" стала наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом. Він став покаранням українців за їхній спротив колективізації сільського господарства і небажання перебувати під владою росії. 

Це покарання здійснювалося шляхом знищення української культури, мови, традицій. Шляхом штучно організованого голоду радянська влада намагалася вирішити так звану "українську проблему" за наказом Сталіна.

На початку 30-х років ХХ-го століття основним центром опору більшовицькій політиці колективізації та форсованої індустріалізації було українське село. 

В Україні сталося понад чотири тисячі масових протестних виступів за участю близько 1,2 млн. людей. 

З колгоспів вийшли 41 200 селянських господарств, близько 500 сільських рад відмовлялися приймати нереальні плани хлібозаготівель.

Сталін боявся втратити Україну як ресурс, без якого побудова могутньої індустріальної імперії, здатної завоювати світ, залишалася б тільки мрією.