Шити і жити: у Кривому Розі створили комплексний центр підтримки для ВПО, - ФОТО, ВІДЕО

"Шити вдалині від дому" навчають переселенців у Кривому Розі в рамках однойменного благодійного проєкту для українських громадян, котрі через війну отримали нині статус ВПО. Рятуючись хто від окупації, хто від обстрілів, вони тимчасово оселилися на Криворіжжі, навіть не усвідомлюючи, коли ж завершиться та "тимчасовість". Відтак, тут, у великому промисловому місті, їм належить загалом навчитись жити вдалині від дому. 

Про тих, хто приходить на допомогу у скруті, розповідає сайт 0564.ua.

Загалом благодійний проєкт, про який йдеться нижче, включає цілий комплекс заходів, завдяки котрим переселенцям з небезпечних територій допомагають звестись на ноги в нашому місті, де можна говорити про умовну безпеку.

Найперше, це шелтер, де, приїхавши до Кривого Рогу, ВПО можуть тимчасово жити і харчуватись. За словами психологині проєкту Віри Векленко, у шелтері переселенці можуть жити і місяць, і два, і три. Та зазвичай кожен прагне якнайшвидше знайти для себе затишне житло, у якому оселитися окремо, родиною. Аби знайти таке житло, познайомитись з містом, вирішити нагальні соціальні питання, які стосуються забезпечення, люди отримують тимчасовий прихисток, де можна не лише переночувати, але й поїсти, отримати психологічну допомогу.

- Головне, їх треба змотивувати жити далі, - пояснює Віра Векленко, - бо багато хто з них втрати все назавжди. Вони повинні адаптуватися і мати мету жити далі - виховувати дітей, працювати... Це саме основне. Хтось з них до моменту переїзду до Кривого Рогу жив відокремлено, не мав кола друзів. Хтось думає, що їх тут не розуміють, почуваються зайвими, ніби вони тут заважають... Тому наше завдання їх адаптувати, створити для них комфортні умови, щоб вони почали вірити в себе, почали жити знову. 

Як стверджує Віра, ефект є. 

- Вони тут спілкуються, один одному допомагають, отримують ресурсну допомогу. В неділю для них проводяться заходи, де вони разом проводять час - чаюють, пригощаються цукерками, діляться між собою враженнями, планами на майбутнє. А ще їм на цих заходах видаються кишенькові гроші.

Швейний цех, де ВПО навчаються кравецьким навичкам, також сприяє адаптації та психологічній реабілітації. Цех відкрився на початку червня і має неабияку популярність серед жіноцтва. Про це розповіла координаторка проєкту "Шити вдалині від дому" Катерина Білик.

Жінки (ВПО) приходять сюди не лише для того, аби здобути певні навички. Спільно, під керівництвом досвіченої інструкторки Наталі, вони відшивають ковдри, подушки, постільну білизну. Необхідну кількість цих речей передають до шелтера, а все що відшиватимуть надалі, планують передавати на деокуповані території, звідки самим переселенцям довелося поїхати, аде де залишаються їхні земляки. Так, завдяки спільній діяльності, до людей приходить усвідомлення того, що їхя праця важлива, що вони потрібні.

Ще одна складова зазначеного проєкту - спілкування. У швейному цеху можна не лише працювати, але й спілкуватися з людьми, які мають спільні спогади про рідну домівку, з якими мають однаковий досвід, які так само зараз зводяться на ноги на новому місці, отож здобувають новий досвід. А це також сприяє психологічній реабілітації, пояснює Катерина.

В будівлі, де розташований швейний цех, також працюють психологи: з дорослими один, з малечею інший. 

В одному з приміщень облаштували кімнату для перебування дітей. Отож мами і тата, котрі приходять попрацювати, поспілкуватись, мають де залишити малечу. До того ж співробітниця проєкту, яка опікується дітьми, є ще й логопедом.

Так само цікаво дітлахам на подвір'ї, де є локація для дитячих розваг.

Такий комплексний проєкт реалізований у Кривому Розі зусиллями благодійної організації "Центр Вихід Є!", ТОВ "Бастар" і World HAND International - благодійної організації з Німеччини,  яка надає гуманітарну допомогу внутрішньо переміщеним особам і біженцям. Свою місію німецькі благодійники визначають так: "Ми прагнемо покращити життя людей, які втратили або були змушені залишити свої домівки, щоб вони могли вижити, жити гідно, оговтатися від травми та зберегти свої сили, щоб відновити контроль над своєю ситуацією".

Під час візиту до центру підтримки й допомоги ВПО ми поспілкувалися з учасницями проєкту. 

Вчителька Марина Дзуган разом з родиною (чоловіком і двома дітьми) вимушено покинули смт Іванівку на Херсонщині у серпні 2022 року, проживши кілька місяців в окупації.

Родина жінки виїхала ще до моменту проведення так званого "референдуму", покинувши власну квартиру. Оселилися в одному із сіл на Криворіжжі, де живуть родичі і знайомі. Тут жінка влаштувалась на роботу до місцевої школи. Знайшов роботу і чоловік. Діти навчаються дистанційно: донька - студентка Харківського політеху, син закінчив 9-й клас. Марина не скаржиться на життя. Каже, що отримують зарплатню, виплати для ВПО, отримують гуманітарну допомогу, - так і живуть.

За її словами, не бажаючи залишатися в окупації, з Іванівки виїхало близько 60% жителів. Хтось залишився. Так у квартирі Марини та її родини зараз мешкає молода мама з дитиною. А раніше жили окупанти. В Іванівці ніхто не радів співпраці з окупантами, хоча є й  ті, хто зважився на це. Серед таких - і місцева вчителька, котру окупанти призначили директоркою школи. Щоправда, як говорить Марина, невідомі причини, які змусили її землячку прийняти таке рішення - на людей в окупації чиниться шалений тиск, тож рішення про співпрацю можуть прийматись і "через підвал".

У швейний цех центру Марина прийшла під час відпустки. Вона залюбки здобуває нові навички і спілкується з землячками.

Власне, як і Катерина Дукач зі Зміївки (Бериславський район), Ірина Томська з селища Червоний Маяк (Херсонщина) та інші їхні землячки.

На відміну від Марини, Катерина та Ірина поки ще не працевлаштувались, тому живуть у Кривому Розі, отримуючи виплати для ВПО та гуманітарну допомогу. Повертатись додому їм зарано, адже наразі там інтенсивні обстріли. Отож мешканки херсонщини разом з родинам обживаються у новому місці, шукають роботу, приходять до центру, кажуть, що їм цікаво тут навчатися шити і спілкуватись.

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.