"Це терапія творчістю": у Кривому Розі покажуть виставу за оповідками Тоона Телегена з нон-фікшн ВПО «Термочуттєвість», - ФОТО, ВІДЕО

В найближчий четвер, 1 червня, в Міжнародний день захисту дітей, у Кривому Розі покажуть виставу за оповідками Тоона Телегена з нон-фікшн ВПО «Термочуттєвість». Це вже не перший показ даної  вистави від театральної студії «Ті самі гойдалки», але через кількість бажаючих переглянути її, творці вирішили подарувати глядачам ще один показ.

Кореспондентка 0564 поспілкувалась з акторами та режисеркою Євгенією Морозовою-Поповою після прем’єри «Термочуттєвості» і дізналась, як вдалось дітям показати цю абсолютно недитячу історію, зануривши глядачів у свій світ емоцій, інколи занадто важких навіть для загрубілих дорослих душ.

Пані Євгенія розповіла, що до війни створювалась тепла історія- про стосунки, про емоції. Війна емоції значно підсилила і театрали вирішили не відмовлятись від цієї вистави, а просто її доповнити. У постановці був задіяний підлітковий нон-фікшн - це справжні історії реальних дівчат і хлопців, які були в театральній студії та котрим довелося пережити неймовірні речі.

-Під час заняття в театральній студії у нас є вправа, під час якої людина розкривається і починає розповідати. Після заняття я задавала питання, чи можливо цю історію записати, чи можливо щоб ця історія увійшла у виставу?

Також багато історій від українців, які змушені були покинути власні домівки і переїхати до Кривого Рогу, рятуючись від жахів війни, режисерка почула, коли в КгЦ «Шелтер+» знаходився штаб із видачі гуманітарної допомоги.

-Ми роздавали гуманітарну допомогу і люди самі нам розповідали свою історію. Були люди, які вирвалися, були люди які вижили в тих умовах, були люди, які не просто вижили, а ще й не здалися. Вони заряджали своїм оптимізмом. І це було неймовірно. А потім в театральну студію потрапили такі ж підлітки і театральна студія змінилася. Підлітки почали розповідати своїй історії, і ти дивишся на цю дівчину і думаєш: «Боже, в неї тепер такого життєвого досвіду!». Він, начебто, негативний, травмуючий, але цей досвід вона якось пережила,це тепер допомагає і вона думає:я вижила, зі мною все добре і з тобою буде все добре. І уявіть собі, ці підлітки настільки сміливі, що готові зі сцени про це говорити.

Євгенія Морозова-Попова додала, що у виставі спеціально зробили так, що історії підлітків розповідають інші актори.

-І тоді дівчата і хлопці говорять: коли хтось розповідає мою історію чи я бачу її втілення, я розумію, що це не настільки страшно, чи навпаки - це було так страшно, але зараз все добре, ми пережили це.

На прем’єрній показ «Термочуттєвості» приїхала глядачка, історія якої звучала у виставі.

-Я дуже переживала як її історію розкажуть. Вона потім сказала: мою історію розказали так, як треба. Я хотіла її почути. І для неї, можливо, була також важливою реакція аудиторії, реакція глядачів, тобто як вони оцінили, як вони відчули це, - розповіла пані Євгенія.

За словами режисерки, на початку повномасштабної війни до театральноїстудії приходило дуже багато дітей, навіть не всіх встигали записувати.

-Вони дивилися, займалися і, хтось «зачіпався», а хтось ні, і казали : «Ми думали ви тут просто погратися, а ви тут говорите про такі серйозні речі».

Також багатьох людей, які раніше не знали про діяльність «Шелтер+» та театральної студій «Ті самі гойдалки» дивувались, що виставу створюють і при цьому не просять ніякої фінансової підтримки.

-Прийшла мама однієї дівчини і каже: «Боже, я думала це щось «таке собі», а тут у вас вистава і далеко не шкільна вистава». І каже: який у вас бюджет? Це ж і освітлення, і костюми, і оцей дим…Все це коштує грошей, а ви нічого не взяли з нас, ні копійки, навіть не збирали «на штори».

Батьки та рідні акторів все ж долучились до створення вистави, допомагаючи зі створенням унікальних образів та неймовірних костюмів. Літературна основа п’єси - наївні оповідки нідерландського письменника ТоонаТелегена, в яких він пише про неймовірний світ, в якому кожна тваринка в одному екземплярі, вона унікальна і неповторна.

-Вони всі рівні, нам ця ідея дуже сподобалась і ми знайшли неймовірну майстерню, яка допомогла нам оцю «термочуттєвість» втілити через вовну. Завдяки цій вовні створювали костюми, елементи костюмів, якісь аксесуари. Головний убір спочатку створювали тільки для головних героїв, а потім воно переросло в те, що всім дітям зробили індивідуальний капелюшок. Ми сміємося: жодна тварина не постраждала під час цієї вистави, тому що в нас це вовна. До створення головних уборів приклали руку мами чи дуже близькі люди – сестра, наприклад, чи хрещена. Вони приходили в неділю до нас в майстерню і способом валяння створювали головніубори.Виявилось, що треба вкласти дуже багато свого тепла, ручної праці для створення цих елементів костюму. Деякі капелюхи створювалися 8 годин, є такі, що створювались 15 годин. І весь цей час паралельно - війна… і ми валяємо ці капелюхи…

Пані Євгенія розповіла, що були жінки, яким ставало легше від того, що вони в такий тривожний час щось роблять.

-І в цьому щось є. Вони думали: моя дитина буде в цьому головному уборі, тому я не плачу, я збираюся. Стільки жартів було, стільки паралельно всього тут відбувалось – тут капелюшки валяли, тут «коктейлі Молотова» колотили.

В театральній студії «Ті самі гойдалки» грають не тільки криворіжці, а й багато дітей з числа внутрішньо переміщених осіб.

- В студії відбулась неймовірна інклюзія. Діти, які пережили війну, і діти, яких насправді не торкнулася війна, вони паралельно дуже емпатичні.

Євгенія Морозова-Попова додала, що за словами дітей, завдяки заняттям в театральній студії вони здобувають новий досвід.

-Це терапія творчістю і вона їм допомагає зараз. Я б не робила цього, якби вважала, що це не допомагає або шкодить. Я бачу, що відбувається, я бачу тих дітей, які тільки перетнули поріг театральної студії і станом на зараз. Це кардинальні зміни, на мій погляд.

Актори, задіяні у виставі «Термочуттєвість», нікого з глядачів не залишили байдужим. Це було легко перевірити в кінці вистави, коли увімкнули світло в залі і стало видно червоні від сліз очі глядачів. Від гри цих неймовірно талановитих дітей та підлітків перехоплювало подих.

Своїми враженнями від вистави поділились з нашою журналісткою і самі актори, які опинились у Кривому Розі через військову агресію рф.

Настя, яка приїхала з Великої Олександрівки (Херсонська обл.), грала у виставі Аксолотельку. Вікторія з Бахмуту отримала роль Косулі. Захар приїхав до Кривого Рогу із Маріуполя і у виставі грав Жирафа. Вероніка з Краматорська грала у виставі Кенгуру. Нестор з Великої Олександрівки отримав роль Бізона.

У всіх підлітків різний акторський досвід. Наприклад, Вікторія не грала раніше в театрі, але в Бахмуті ходила до театральної студії та грала невеличкі постановки.

-Це не те, щоб якось допомогло, тому що мені все одно було страшно, - ділиться враженнями дівчина.

Вікторія розповіла, що для неї ця вистава - це щось дуже особливе.

-Це як маленький всесвіт, в якому всі люди турбуються один про одного, тобто вся наша команда і навіть глядачі. Для мене це було щось дуже неймовірне.Я гадаю, що кожен глядач та театрал проживає це усередині разом з усіма, тому це дуже надзвичайно.

Вікторія додала, що у виставі дуже важливі глядачі. Їй дуже допоміг впоратись з емоціями відгук маленького хлопчика із молодшої театральної групи, який після попереднього показу вистави написав про акторку дуже милі і підбадьорливі слова.

-І це було таке неймовірне враження, до сліз, і це дуже змінило в мене думку про саму себе.Хочу сказати, що глядачі - це дуже важлива підтримка, тобто не тільки театрали можуть підтримувати один одного, а ще й глядачі можуть підтримувати своїми дуже важливими словами.

У Захара це вже була не перша його вистава, але раніше це були не такі масштабні вистави.

-Тому я трошки вже звик виступати на сцені, – зазначив хлопець.

Захар розповів, що коли він виходив на сцену, то там була темрява, але він все ж побачив, якими великими очима на нього дивились глядачі.

- Я бачу нібито невідомих собі людей, але розумію, що вони про мене думають.Коли я виходжу на сцену, то наче почуття краще стає, ніж коли ти вдома сидиш і нічого не робиш взагалі.

За словами Насті, раніше вона ніколи не була задіяна у подібних виставах.

- Оскільки я перший раз виступала в такій масштабній виставі, для мене це був шок, я не могла повірити, що в такому задіяна, взагалі, що я буду виступати і в мене може вийти, - зазначила Анастасія.

Вероніка раніше займалась танцями та гімнастикою. Дівчина дуже хотіла в театральну студію, але не складалося. Тож, прийшовши до театральної студії «Ті самі гойдалки», вона вперше виступила як акторка. Вероніка була захоплена співпрацею з режисеркою, яка дозволяла їм проявляти ініціативу - ставати і рухатись так, як їм здавалось краще.

-Тому і вистава здається більш живою, як ніби це реальність, це такий реальний маленький світ. Мені дуже подобається! І все це зроблено не так, як наче якась шкільна вистава,а тут є дуже багато специфічних моментів.

Нестор розповів, що йому не було страшно на виставі 24-го, а от напередодні було.

-Були проблеми зі світлом, були проблеми з усім, але ми справились і, наскільки я знаю, глядачам сподобалось.

Дійсно, глядачам дуже сподобалось. І тепер усі, хто не встиг придбати квитки на перші покази вистави, мають змогу надолужити,переглянувши виставу «Термочуттєвість» в КгЦ «Щелтер +».

-Вистава була створена в рамках цієї сцени і для нас було дуже важливо показати її саме в Культурно- громадському центрі «Шелтер+», тому що для нас це найтепліше місце в місті, а хтось говорить, що і в країні, - каже Євгенія Морозова – Попова.

Щоб побачити «Термочуттєвість», приходьте 1 червняна 18:00до КгЦ «Шелтер +» ( за адресою: вул.Маккейна,28). Попередньо необхідно зареєструватись за посиланням.

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.