Рятуючись від обстрілів, сіверчанки знайшли прихисток у Кривому Розі, - ФОТО

У одному з пунктів видачі продуктових наборів ми познайомились з подругами - Лідією та Ольгою, які переїхали До Кривого Рогу з Донеччини. Дружба жінок триває упродовж багатьох років. З початку повномасштабного вторгнення росії їм довелося вже кілька разів змінювати місця мешкання, але всюди жінки підтримують одна одну. Так і цього разу Лідія прийшла допомогти своїй подрузі донести до дому гуманітарну допомогу.

Про те, як шукали прихистку від агресії росіян і як живеться зараз, жінки розповіли журналісту 0564.ua.

За словами однієї з наших співрозмовниць – Ольги Юрасової - 10 років тому її сім’я переїхала з рідного села в найближче місто – Сіверськ, що на Донеччині. Разом з чоловіком вони придбали квартиру в будинку, де жила і сім’я Лідії Глинь. Дві родини одразу потоваришувати. Для них стало звичним проводити разом час, святкувати дні народження, спільно відзначати інші події. Сусіди завжди були готові прийти на допомогу один одному. Коли ж Ольгу спіткало горе - вона втратила люблячого чоловіка – Лідія та її рідні підтримували сусідку і всіляко їй допомагали.

Під час життя у Сіверську обидві жінки мали роботу, постійний заробіток.

Після 24 лютого, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, життя цих двох родин з Сіверська кардинально змінилось. Спочатку, доки обстріли ще не були надто інтенсивними, було вирішено залишитись у місті і діяти відповідно до обставин. Однак з часом залишатись у Сіверську стало небезпечно. У Ольги - доросла донька, яка навчається в університеті, у Лідії дві донечки, найменша - немовля. Прагнення убезпечити дітей підштовхнуло до прийняття нелегкого, але необхідного рішення – прийшов час покидати свій дім.

«З кожним днем було все більше вибухів. Життя для дітей ставало більш небезпечним і так ми вирішили виїжджати з міста» - говорить Ольга.

Так 5 квітня 2022 року були зібрані всі необхідні речі, завантажені до автівки, якою родини вирушили на захід країни.

«Дорога була дуже важкою, особливо для найменшої», - згадує Лідія, - дорога далека, ми добирались три дні. Зупинялись перепочити у знайомих – у Дніпрі та Вінниці. З вдячністю згадуємо їхню гостинність».

Подолавши довгий шлях, родини сівер чан опинились на Львівщині.

«Ми вирішили переїхати саме на Львівщину оскільки родина чоловіка походить з заходу України», - пояснює Лідія, - свого часу вони були переселенцями з заходу України на Донеччину. Тепер їхній шлях, але у зворотному напрямку, довелося долати нам».

Евакуювавши свою родину, чоловік Лідії повернувся до Сіверська. Він працює рятувальником, тож доводиться працювати під обстрілами окупантів, постійно ризикувати своїм життям, ліквідовуючи наслідки обстрілів та щоденно рятуючи людей.

Водночас у жінок з дітьми проблем з оформленням статусу ВПО на Львівщині не виникло, проте декілька місяців виплати затримували. Знайшлося і помешкання. Зокрема, Лідію з дітьми прийняла сім’я греко-католиків, надавши безкоштовний прихисток у своєму домі та ще й допомагали з харчами.

Лідія та Ольга розповідають, що живучи на Львівщині, вони дуже сумували за домівкою, діти Лідії скучали за батьком. Саме тому у серпні жінки вирішили повертатися ближче до своєї домівки. Так і опинилися у Кривому Розі, де на цей час живе і чоловік Лідії, щоправда, він – у постійних відрядженнях - працює вахтовим методом, враховуючи специфіку роботи рятувальника в умовах війни. Та все ж тут Лідія має можливість бачитись з чоловіком, а її діти з батьком. До того ж у Кривому Розі живуть спільні знайомі Лідії та Ольги.

На новому місці переселенцям знову довелося вирішувати побутові та соціальні питання, однак тут у нагоді вже став попередній досвід. Та все ж траплялись і прикрощі. Так, після переїзду до нашого міста виникли проблеми у доньки Ольги.

«З незрозумілих причин моїй доньці припинились виплати. Мені довелось витратити купу часу, щоб з’ясувати, в чому причина припинення виплат, оскільки я продовжувала отримувати виплати. Довелося телефонувати і на Львівщину», - пригадує жінка.

Стосовно розміру виплат вона зазначила, що зараз держава платить 2000 гривень на одного члена родини переселенця, з виплатами траплялися затримки. За оцінками Ольги, ця сума надто мала, оскільки не дозволяє орендувати квартиру і забезпечити родину достатньою кількістю продуктів.

Сподіваючись поліпшити умови життя своєї родини, Ольга подалась, було, в Дніпро, де живе її сестра.

«Якось я вирішила, що кращим варіантом буде залишити Кривий Ріг і переїхати жити у Дніпро. Тим більше, що це ближче до Сіверська, де залишилось наше колишнє життя», - пояснює вона.

Та й у Дніпрі комфорту не знайшла. Поїхати з обласного центру її спонукало те, через що вона покинула й Донеччину -там доволі часто лунають вибухи. А нещодавнє влучання російської ракети у дніпровську багатоповерхівку переконало жінку, що варто повертатися до Кривого Рогу, де живе подруга, на допомогу якої вона може розраховувати.

На момент нашої зустрічі у Кривому Розі Ольга вже знайшла квартиру. Вийшло так, як бажалося – недалеко від Лідії, прямо у сусідньому будинку. Сподівається, що її поневіряння завершились і якийсь період вона зможе жити в нашому місті.

Лідія та Ольга наголошують, що криворіжці до них добре ставляться, жодного разу у них тут не виникало якихось невирішуваних проблем. Окрім цього, вдалося налагодити комунікацію з різноманітними благодійними та волонтерськими структурами, що дозволяє поліпшити соціальне становище їхніх родин.

«У Кривому Розі з харчами, одягом нам допомагали різні волонтерськіорганізації, церкви, «Червоний хрест». В одному з центрів допомогли з дитячим візочком», - говорить Лідія.

«Я повернулась до Кривого Рогу лише тиждень тому, та вже одна з церков допомогла мені харчовим набором», - додає Ольга.

Звісно, отримувані час від часу харчові набори – це лише допомога, тоді як про забезпечення родини треба дбати постійно. Тож зараз Ольга шукає роботу, щоб мати змогу забезпечувати свою родину.

Лідія знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. Зважаючи на ситуацію в країні, її чоловік має багато роботи, вдома буває через місяць: він місяць живе у Кривому Розі, а місяць допомагає ліквідовувати наслідки російських обстрілів на Харківщині.

Після перемоги України над російською федерацією жінки планують повернутись до рідного Сіверська, однак сьогодні ще невідомо, чи вціліє їхнє помешкання, чи буде куди повертатися.

«Сіверськ знаходиться під контролем України, та його щоденно обстрілюють росіяни. Школа та гімназія, в яких ми працювали, зруйновані. Майже кожен будинок зазнав пошкоджень. Але ми віримо, що зможемо повернутись до нашого рідного міста», - говорять криворізькі сіверчанки.

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.