Нещодавно у Кривому Розі відбулась велелюдна акція родин військовослужбовців, котрі зараз перебувають у полоні. Багато хто заявляв, що не чули своїх рідних вже по 5 - 6 місяців, тому не знають, де та у яких умовах нині вони перебувають. Криворіжці вимагали від влади та компетентних органів обміну у форматі "всіх на всіх".
Про це повідомляє сайт 0564.ua з посиланням на власного кореспондента.
Публічна акція рідних військовополонених, котрі й досі знаходяться у рашистському полоні, відбулась на Арт-майдані біля Криворізького драмтеатру імені Тараса Шевченка.
Батьки, дружини, наречені діти не бачили і не чули своїх найрідніших вже по 5 - 6 місяців. Вони заявили, що найстрашніше - це невідомість і звернулися до компетентних владних структур та міжнародного співтовариства з вимогою повернути їхніх рідних додому.
"...Сьогодні ми зібралися, аби достукатись до цивілізованого світу, до усіх, хто може посприяти поверненню наших хлопців та дівчат додому. Особисто я не бачила чоловіка вже довгих 8 місяців. Мій маленький син щодня плаче та питає: "Де мій тато?", а я не можу йому нічого відповісти. Я не знаю, що з ним. Я не знаю, у якому він стані. Голодний чи хоча б має воду? Я не чула його голос вже 5 місяців. Ми не знаємо, як їм зараз там тяжко. Тому мусимо зробити все, щоб наші захисники повернулися додому. Так як вони сталево трималися на "Азовсталі", так і ми повинні боротися за їхню свободу. Хто, як не ми?", - такими словами відкрила акцію Єлізавета - дружина військовослужбовця в/ч 3011, лейтенанта Олександра Марченка.
Далі вона передала слово рідним військовослужбовців інших військових підрозділів - 60-ї окремої піхотної бригади, 36-ї окремої бригади морської піхоти (501 батальйон), 54-ї окремої механізованої бригади,
За словами Тетяни - дружини старшого солдата в/ч 3011 НГУ Дмитра Віхора, те, що замовчувати перебування рідних у полоні не можна, стало зрозумілим після теракту в Оленівці. Адже тепер кожен день тиші вартує життя українських військових.
Про "сталеву криворізьку сотню", яка нині перебуває у рашистскому полоні, розповіла Оксана - мама Віталія Сенченка, солдата в/ч 3011 НГУ. Жінка також закликала не мовчати, а докладати зусиль для визволення захисників з полону.
Як з'ясувалося в ході акції, у декого з військовослужбовців за час їхнього перебування у полоні народилися діти, але про це батьки не знають, адже зв'язок з ними відсутній. Дружина одного з військовослужюовців має народити у ці дні. Не відбулося заплановане на 17 вересня весілля одного з нацгвардійців, наречена якого також виступила з промовою на акції.
Разом з дорослими на акцію прийшла й малеча. Діти розмалювали тротуар на проспекті Поштовому синьо-жовтими сердечками і прапорцями. "Слава Україні!", "Поверніть наших героїв!", "Поверніть мого тата!", "Поверніть мого брата!"..., - такі написи можна було прочитати цього дня біля Арт-майдану (дивіться на фото).
Родичі військовополонених заявили про намір і надалі не мовчати, а вживати усіх можливих заходів для звільнення своїх рідних з полону.
Здійснено за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
