Люди Південного ГЗК. Сергій Лєшин знає, що перемога - тільки для впевнених у собі спеціалістів

Наступним серед переможців конкурсу Південного ГЗК «Кращий робітник за професією», про якого ми розповімо на сторінках нашого сайту, стане машиніст бульдозера (Caterpallar) у кар’єрі рудоуправління Сергій Лєшин.

У дитинстві про спеціальність, в якій Сергій через роки буде вважатися професіоналом, він знав дуже добре. Вся справа в тому, що батько хлопця якраз трудився бульдозеристом. Та так сталося, що спочатку герой нашого матеріалу вирішив вивчитися на автослюсаря. Згодом, після отримання спеціальності, юнак разом з батьком поїхав на заробітки.

Батько трудився машиністом бульдозера, а я планував стати водієм, – зізнається Сергій Миколайович. – Та зробити ці думки реальністю не вдалося: досвіду не вистачало.

Тоді, не втрачаючи часу, хлопець вирішив спробувати батькового ремесла та вивчився на машиніста бульдозера. Згодом за цією спеціальністю на півночі Росії він разом з батьком пропрацював два роки. Потім були пошуки роботи у рідному місті, повернення до батька та рік роботи там.

У 2008 році Сергій вирішив отримати вищу освіту та вступив на факультет електромеханіки до Криворізького металургійного інституту. Потім, вже під час роботи на Південному комбінаті, отримав другу вищу освіту.

Я ніколи тоді ще не бачив кар’єру, – згадує про рішення працювати на Південному ГЗК наш співрозмовник. – Знав, що у нашому промисловому місті їх декілька. Хотілось чомусь стати частиною колективу на такому масштабному виробництві.

До трудової сім’ї Південного гірничо-збагачувального комбінату Сергія Лешина прийняли у 2011 році. Знання професії машиніста бульдозера в нього вже були, тому труднощів він не боявся. Спочатку стажувався, а згодом зміг вільно приступити до щоденного виконання своїх виробничих обов’язків. Так минули десять років, і сьогодні чоловік – не просто відмінний робітник, але й переможець конкурсу професіоналів.

Участь у конкурсі цього року не була моєю першою спробою, – розповідає кращий машиніст бульдозера 2021 року. – Деякий час мені не вистачало впевненості в своїх силах. Та коли я подав заявку на участь цього разу, то точно знав, що виграю.

Зараз чоловік і сам не розуміє, що стало причиною такої впевненості у своїх силах: можливо, максимальна підготовка, можливо, підтримка рідних. Однак він точно знає, що терпіння та саморозвиток привели його до довгоочікуваної перемоги.

– Тим, хто жодного разу не брав участь у цьому конкурсі, хочу сказати: не варто кожного разу відкладати це, спробуйте свої сили, – закликає Сергій Миколайович. – Навіть, якщо ви не переможете, то все одно отримаєте колосальний досвід. Був час, коли і я не міг наважитися на цей крок, однак зараз розумію, що дарма хвилювався.