Отец Юрій Ільків: Нам мир в рабстві не потрібен, бо ми - не раби, ми - люди вільні, - ФОТО

Напередодні Дня захисника України у Кривому Розі відбулось нагородження чоловіків, які гідно виконали свій чоловічий обов'язок у боротьбі з ворогом на Сході нашої країни - "кіборгів".

Під час нагородження зі сцени пролунало багато гарних слів від різних людей, але була промова, від якої у присутніх в залі сльози навернулись на очі і після неї усі глядачі стоячи аплодували.

Промову до Дня захисника України нашого військового капелана отця Юрія Ільківа ми наводимо мовою-оригіналу:

"Дорогі побратими, дорогі криворіжці! В цей день зійшлося дуже багато свят - це створення Української повстанської армії, це День захисника Вітчизни, це День козацтва. І збулися слова людини, яку усе життя ганьбили - Степана Бандери, якому не дають жити і по сьогоднішній день там, по той бік. А він сказав:

Прийде час і коли одна людина скаже: Слава Україні! І мільйони дадуть відповідь: Героям Слава!

...Я не в центрі уваги, бо сьогодні в центрі уваги наші захисники Вітчизни. Я працював колись на залізниці і мене травмувало сильно. Я був паралізований більше ніж піроку. Лікар мені сказав: Юркович, змирися, вже нічого не зміниш. А мені було 35 років і у мене був вибір - змиритись або боротися. Я не змирився, а боровся. Така ситуація зараз і в нас, в нашій державі.

Ми бачимо бігборди: "Мы победим!", "Танки грязи не боятся", "Шукаємо своїх людей". І це по всій Україні. Я тільки ранком приїхав з Західної України. На центральному вокзалі Львова великий бігборд Мураєва: Потрібні свої люди. Свої... тобто ми не свої, а їм потрібні свої.

Нам кажуть, що наша перемога буде тоді, коли ми зуміємо домовитись. З ким можна домовитись, коли в твоїй хаті біда?! Хто буде говорити з тобою, коли ти слабкий?

Нам нав'язують майбутнє миру. Але якого миру? В рабстві? Нам мир в рабстві не потрібен, бо ми - не раби, ми - люди вільні!

Про таке майбутнє мріяли наші діди-прадіди, віддавали своє життя? Про таке майбутнє думали ті хлопці з добровольчих батальйонів, які в 14-му році голі й босі в пласмасових тапках і у футболках, маючи в руках "плювачки АКСУ 545" и 1 АКФ 762 на весь взвод? Не про таке майбутнє вони мріяли.

І це свято, я би дуже хотів, щоб воно з часом не перейшло в пафосне "Дєнь побєди", 9 травня. Щоби це було дійсно народне, велике, яке буде в наших серцях, яке ми передамо нашим дітям, нашим внукам. Правильно ми говорили: земля наших дідів і прадідів була. Це вже не наша земля, а наших дітей та онуків. І ми маємо цю землю захистити.

Тому я зараз прочитаю один вірш, а ви послухайте і скажите - правий батюшка капелан чи ні. Я почну цей вірш словами Тараса Григоровича Шевченко - нашого Пророка, який сказав так:

Не буде іншої України,

не буде іншого Дніпра..."

Саме цими рядками отець Юрій Ільків розпочав свого вірша, у якому, серед інших, є й такі слова:

... Та все ж, я хочу запитати:

- За що на брата ти напав?

Хіба до брата йдуть із градом,

Ламають хату, палять все?

І що, пробачимо цим гадам?

Чи, може, якось пронесе?

Чи краще знову підем в рабство

Туди, в Сибір, на Колиму?

Чи краще ми зупиним хамство