Захищаючи Батьківщину від окупантів, на Донеччині загинув воїн з Криворіжжя Олег Пономаренко

Після проведення офіційної процедури ідентифікації підтвердили загибель військовослужбовця Олега Пономаренка із селища Софіївка Криворізького району. З 29 червня 2024 року захисник вважався зниклим безвісти. Він загинув під час виконання бойового завдання поблизу Андріївки Бахмутського району Донецької області. У нього залишилися мати та дві доньки.

Сержант Пономаренко О.В. був призваний на військову службу за призовом по мобілізації 11.03.2022 року третім відділом Криворізького РТЦК та СП . Службу проходив у військовій частині А1302 на посаді заступника командира бойової машини, навідник - оператор 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу, 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону.

Під час ведення бойових дій з 29 червня 2024 року вважався зниклим безвісти. Весь цей час родина жила надією. На жаль, дива не сталося - після проведення офіційної процедури ідентифікації та отримання відповідної постанови, загибель Героя було підтверджено офіційно. Олег загинув як Герой під час виконання бойового завдання, виконуючи дії, пов’язані із захистом Батьківщини в районі населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області. Ще одне життя обірвала жорстока війна… Ще одна українська родина переживає невимовний біль втрати. Не здійснилися мрії, залишилися незавершеними плани, недописаними сторінки життя, на які ще так багато було надій. Не відбудуться зустрічі, не пролунає рідний голос, не буде тих обіймів, на які так довго чекали…

Олег Пономаренко після закінчення Софіївській ЗОШ І-ІІІ ст. продовжив навчання в Софіївському професійно-технічному училищі № 87, за спеціальністю «водій автотранспортного засобу». Потім була служба в лавах Збройних Сил України та навчання в Криворізькому  політехнічному технікумі, де здобув кваліфікацію «технік-електрик».  Десять років свого життя Олег присвятив службі у підрозділі Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, який базувався в селищі Софіївка. Пізніше працював на станції технічного обслуговування. У мирному житті його сумлінна праця відзначалася подяками та відзнаками керівництва. Олег був людиною праці, мав золоті руки й творчу натуру. Захоплювався технікою, любив працювати з металом, створював власноруч гарні  металеві вироби. Мав талант і до малювання.

Сильний духом, мужній, відданий Україні та своїм бойовим побратимам, Олег був справжнім патріотом, щирою людиною і сильним воїном. До останнього подиху він залишався вірним своїй країні та військовому обов’язку, виборюючи мир і свободу для України, для кожного з нас.

За мужність та відвагу був відзначений медалями «Ветеран війни» та «За оборону Бахмута».

У Героя залишилися - вбита горем мати та дві красуні донечки. Для них він назавжди залишиться найдорожчою людиною: єдиним сином, люблячим батьком і світлим спогадом, який житиме в їхніх серцях.

Селищний голова, депутатський корпус, виконавчий комітет та вся Софіївська громада сумують разом із родиною Героя, схиляють голови у скорботі та висловлюють щирі співчуття матері, донечкам і всім, хто знав, любив і шанував Олега.

Вічна пам’ять та шана Герою!