Сьогодні у Кривому Розі попрощалися з захисником України, який поліг у боротьбі з російськими агресорами - Сергієм Андрухом.
Прощання з воїном відбулось біля будинку, де він мешкав разом з родиною. Провести Сергія в останню путь прийшли його рідні, друзі, побратими, сусіди, повідомляє сайт 0564.ua з посиланням на власну кореспондентку.
Пряма мова командира 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 47-ї ОМБр «Маґура»:
«Ми разом служили на Сумському та Курському напрямках. Можу сказати, що він був дуже відповідальний, життєлюбний, виконавчий. Сергій сміливо йшов у бій, не мав жодних переживань чи застережень. Він знав, для чого ми це робимо, для чого ми боремося.
Сергій мужньо виконав свій обов'язок по захисту Батьківщини. Однак при виконанні бойового завдання попав під ворожий мінометний обстріл, внаслідок чого і загинув. Це сталося поблизу населеного пункту Весьоле Курської області.
За мужність і відвагу, виявлену у бою, йому посмертно присвоєно бригадну відзнаку «Маґура» ІІІ ступеню. На жаль, я змушений буду вручити її не йому, а його рідним і близьким».
Невтішна у горі від втрати батька Лілія - дочка полеглого воїна.
«Для нас ця втрата стала просто неймовірним болем. Тато завжди казав, що це його обов'язок піти захищати країну. Він намагався піти до лав ЗСУ ще у 22-му році, але його відмовили, бо сказали, що тоді був повний набір. А у 24-му році його мобілізували, і він одразу ж пішов.
На жаль він загинув під час свого першого бойового завдання. Ми з ним розмовляли ще 25 вересня 2024 року. Він мені сказав: "Я обов'язково повернусь". А 26-го вересня його вже не стало. І він повернувся додому, але не так, як мені це обіцяв», - крізь сльози говорить Лілія.
«Тато був дуже відповідальною людиною. До кожного готовий був прийти на допомогу. Тому зараз всі його рідні, близькі, знайомі прийшли, щоб провести його в останню путь», - ділиться донька загиблого героя.
З 26 вересня 2024 року родина не мала жодної інформації про Сергія Андруха. Тому сподівалися, що він потрапив у полон.
«Та сторона дуже багато наших хлопців не підтверджує. Ми ходили на всі зустрічі з Координаційним штабом. Я їздила на акції до Києва. Мама ходила тут на місцеві акції. Ми до останнього сподівалися на те, що він у полоні. Ми писали листи... Але ось декілька місяців назад нам ці листи повернули. Та сторона сказала, що у них такого немає. Ми ж не втрачали надії, бо вони також можуть маніпулювати рідними. Тому ми дуже сподівалися на те, що все ж таки тато знайдеться. Тепер відомо вже, що його повернули ще 19 червня 2025 року. І лише зараз дійшла черга до ДНК - експертизи, яка і підтвердила загибель тата», - розповідає Лілія.
Серед тих, хто сьогодні розділив з родиною Сергія Андруха біль від втрати рідної людини, були і рідні захисників з 47-ї ОМБр «Маґура», які й досі мають статус безвісти зниклих, та які перебувають у полоні. Щотижня дружини, матері, сестри, діти виходять на акції на підтримку військовополонених та зниклих безвісти, де пліч-о-пліч з ними була і пані Олена - дружина Сергія Андруха.
Останнім місцем спочинку Сергія Андруха стало кладовище у селищі Софіївка Криворізького району.
Вічна пам'ять Герою!