На Гуляйпільському напрямку фронту чітко видно зміну акценту - наші сили почали системно різати тил противника. На Олександрівському напрямку обстановка рухлива і нервова, противник робить ставку не на лобові атаки, а на просочування в тил дрібними мобільними групами. Погана видимість тп мотоцикли дають їм швидкість і ефект раптовості. На Покровському напрямку обстановка стабільно важка, ключовим н.п. у ворога - вийти в район Добропілля, проте вони б'ються об стіну на деяких рубежах і не можуть повністю здійснити свій наступальний план.
Про ситуацію на фронті повідомляє військовий з позивним "Мучной".
На цій ділянці чітко видно зміну акценту, наші сили почали системно різати тил противника. Райони Басань, Тарасівка, Павлівське — це їхні вузли підвозу і евакуації. Там наші бійці відпрацювали по транспорту: знищена буханка і ще три одиниці легкої техніки. Коли логістика починає сипатися, передок автоматично просідає: менше БК, гірша ротація, повільніша евакуація поранених. Відповідно падає темп будь-яких наступальних дій.
Південніше Гуляйполя ситуація ще показовіша, одним точним ударом винесено склад БК в ангарі.Такий мінус одразу б’є по можливості ворога тримати щільність вогню на передових позиціях. Якщо немає чим стріляти, будь-яке їхнє просування стає коротким і нервовим.
На південний захід від Оленокостянтинівки противник намагається закріпитися, просування мінімальне але сіра зона повільно розширюється Наші воїни працюють дронами, тримають під контролем ділянку і не дають закріпитися, відбувається постійне перетирання свинопідарчуків.
Водночас противник утримує контроль над логістикою до Тернуватого з півночі. У районі Христофорівки підбитий наш Kozak. Це означає, що маршрут прострілюється або щільно моніториться. Тобто ворог намагається не тільки лізти вперед, а й душити наш підвіз–робить зустрічний тиск по логістиці.
Окремо (Успенівський плацдарм), там наші бійці з 423 ОББС «Скіфські Грифони» чітко відпрацювали по ворожих мотоциклістах. А це зараз їхній розхідник для швидких проривів і доставки: дешевий, маневрений, але дуже вразливий до FPV. І коли такі групи вибиваються, ворог втрачає гнучкість у тактичних діях.
Якщо темп збережеться то у нас з’являються вікна, де можна проводити більш впевнені локальні операції, поки ворог зайнятий латанням своїх тилів.
Обстановка тут рухлива і нервова, противник робить ставку не на лобові атаки, а на просочування в тил дрібними мобільними групами. Погана видимість + мотоцикли дають їм швидкість і ефект раптовості. Це вже тактика укусів з пошуком слабких місць у нашій обороні. Основна ціль: дезорганізувати передок, збити управління і нав’язати хаос на другому ешелоні.
По Вербовому ворог знову тисне з південного сходу. Це спроба обійти й зачепитися за околиці, створивши точку опори. Якщо там закріпляться — отримають плацдарм для подальшого розширення і тиску на суміжні позиції. Поки що це саме спроби зайти й закріпитися, без повноцінного прориву, але напрямок для них принциповий.
Н.п. Степове теж ключова сіра зона, за яку починають реально чіплятися. Ворог пробує перевести її у свою зону контролю через нав’язування боїв і постійний тиск. Одночасно вони тримають Березове та Тернове — це їхні опорні точки. Наші бвйці між ними фактично працюють як клин, не даючи противнику зшити ці позиції в єдину лінію. Це важливий момент: поки немає суцільного контролю між селами, ворог обмежений у маневрі і не може повноцінно розгорнути наступ.
Північно-західніше від Олександрограда, в районі річки Вовча та поблизу Новопавлівського лісу, противник пробує інший сценарій — глибше проникнення з перспективою виходу через Лісне на Великомихайлівку. Це вже оперативніша задумка не просто продавити передок, а обійти й зайти в більш вигідну конфігурацію. Наразі ці спроби захлинаються, але вони методично щупають маршрут, перевіряють нашу реакцію і шукають дірки в обороні.
Неодмінно ширший рух тут слід очікувати від ворога, тому треба не тільки тримати лінію, а й жорстко контролювати проміжки, посадки і логістику, бо саме через них вони лізуть!
Поки обстановка стабільно важка, ключовим н.п. у русні стоїть – це вийти в район Добропілля, проте вони б'ються об стіну на деяких рубежах і не можуть здійснити повністю свій наступальний план.
Південно-західніше від Гришиного, в районі траси Покровськ–Павлоград, противник намагається працювати через вогневий тиск. Артилерія у них там як основний інструмент, кнури постійно обробляють позиції, пробують розм’якшити оборону, щоб потім просунутися. Спочатку вони пробують вибити нас із точок, потім підтягнути піхоту. Проте поки це більше про підготовку і тиск, ніж про реальний прорив.
У районі Родинського наші козаки відповідають вже на іншому рівні, застосовуються важкі бомбери. Відпрацьовано по укриттях, плюс здійснено дистанційне мінування. Фактично ворогу закрили простір для маневру. Коли після удару територія ще й зашивається мінами, будь-який рух перетворюється на ризик підірватися. У результаті їхні укриття стають пасткою: сидіти небезпечно, виходити ще гірше.
Стежте за новинами в Telegram.
Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook.
Читайте нас на Google News