У Верховній Раді України до другого читання готується законопроєет, яким пропонується системне розв’язання проблеми пільгового проїзду у комунальному транспорті.
Очікується, що ухвалення цього законопроєкту дозволить перетворити пільговий проїзд із декларативного права на реально працюючу послугу, пише "Дзеркало тижня".
Основна ідея законопроєкту проста: пільга перестає існувати лише на папері та стає реальною послугою, яка фіксується й оплачується.
пасажир прикладає банківську картку до валідатора у транспорті. Система фіксує факт поїздки. Перевізник отримує оплату за фактично надану послугу. Кожна поїздка має бути оплачена. Ветерани залишаються під захистом держави на національному рівні, а інші категорії пільговиків — під контролем місцевих громад, які визначають обсяг і порядок реалізації пільг. Таким чином пільга стає технічною операцією, а не приводом для конфлікту.
- Відсутність принижень і конфліктів. Раніше пенсіонери часто мусили доводити своє право на пільгу водієві, вести дискусії й відчувати зневагу. З новою системою картка автоматично підтверджує право на поїздку — ніяких суперечок, жодних «сюрпризів».
- Перевізники отримують гарантовану оплату від пасажира. Адже кожна поїздка компенсується. Відповідно, водії більше не відмовляють у перевезенні пільговикам через фінансову невизначеність.
- Прозорість і планування маршрутів. Бо громади отримують реальні дані про використання пільг, що дає можливість зберігати соціально важливі маршрути для пенсіонерів і малозабезпечених.
- У разі втрати картки її можна просто заблокувати й замінити через банк або ЦНАП, що набагато швидше, ніж відновлювати паперове посвідчення.
- Щодо доступності, то більшість пенсіонерів і соціально вразливих громадян уже користуються банківськими картками для отримання пенсій і соціальної допомоги.
- Цифровий бар’єр. Не всі пенсіонери впевнено користуються банківськими картками. Для декого перехід від паперових посвідчень до цифрового формату може стати психологічним випробуванням.
- Ліміти на рівні громад. Обсяги пільг не безмежні. Громади самі визначатимуть обсяг пільгових поїздок (це не стосується ветеранів, яких забезпечує держава). Тож у разі дефіциту місцевого бюджету деякі категорії громадян можуть отримати скорочений доступ.
- Технічні збої. Система працює навіть офлайн, але на старті можливі труднощі з обладнанням у невеликих містах і селах.
- Питання захисту персональних даних. Повний облік поїздок означає накопичення інформації про пересування. Держава повинна гарантувати захист цієї інформації.
Після ухвалення закону пільговики матимуть кілька способів підключитися до системи:
- Через ЦНАП: реєстрація картки для користування пільгою, перереєстрація у разі її втрати або заміни.
- Через банк: блокування і заміна картки, підключення до системи пільгового проїзду.
- Через органи місцевого самоврядування: інформаційна підтримка щодо маршрутів, лімітів і графіків громадського транспорту.
Законопроєкт передбачає перехідний період до 1 липня 2028 року.
За цей час пройдуть кілька етапів:
1) реєстрація операторів і встановлення обладнання;
2) поступове підключення пільговиків у містах і селищах, де система вже працює;
3) повна інтеграція та стабільна робота системи на всій території України.
Якщо закону не ухвалять, то конфлікти в салонах автобусів залишаться буденною справою. Кількість відмов у пільговому проїзді зросте, це стосується й ветеранів. А перевізники працюватимуть без компенсацій, що призведе до скорочення маршрутів. Природно, що в цьому разі соціальна напруга серед пенсіонерів і малозабезпечених посилиться.
Тому для одних пенсіонерів законопроєкт №5651-2 — це шанс зайняти місце у салоні автобуса без стресу і конфліктів, де картка сама підтверджує право на поїздку. Для інших — це новий виклик: цифрові технології, валідатори і реєстрація карток спочатку можуть здатися складними.
Суть новацій полягає не у додаткових правах чи пільгах. Просто останні роблять видимими, реальними й безпечними. Кожна поїздка, зафіксована й оплачена через картку, — це не просто подорож до лікарні чи магазину, а маленька перемога у великій справі соціальної справедливості.
Уявіть собі ранковий автобус у будь-якому місті: пенсіонери заходять, прикладають картку до валідатора, сідають спокійно, а система сама фіксує їхні поїздки. Ніяких суперечок, ніяких принижень. Це може здатися дрібницею, але для тих, хто щодня залежить від транспорту, це справжнє полегшення і ознака того, що держава піклується про них.
Зрозуміло, що джерел компенсацій два:
- державний бюджет — для ветеранів і військових;
- місцеві бюджети — для пенсіонерів і соціально незахищених громадян. У цьому випадку обсяг гарантій залежить від фінансових можливостей громад.
Стежте за новинами в Telegram.
Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook.
Читайте нас на Google News