"Джмелина пісня у степу": у Кривому Розі презентували дебютну збірку талановитої поетки Ірини Божко, - ФОТО

У Кривому Розі нещодавно презентували дебютну збірку поезій талановитої криворізької поетки Ірини Божко "Джмелина пісня у степу".

Презентація збірки відбувалась у кафе "Квітка", де полюбляють збиратися шанувальники художнього слова, повідомляє сайт 0564.ua з посиланням на власну кореспондентку. 

З творчістю Ірини Божко добре знайомі у Кривому Розі ті, хто цікавиться сучасною поезією. Її поезії сміливі, асоціативні, авангардні і водночас дуже ліричні. Вона є фіналісткою конкурсів "Гранослов" та "Гайвороння", переможницею конкурсу  «Fucking Genius Poetry ’25» від Антивидавництва  Її вірші, разом з віршами відомих українських поеток та літераторок, увійшли до поетичної антології "Книга Love 4.0 Жінка, що кохає". Тепер наша землячка видала свою власну першу збірку.

До книжки "Джмелина пісня у степу" увійшли вірші, написані Іриною Божко з 20-го року по кінець 25-го.  У книзі вони розташовані в обернено хронологічному порядку: від найновішого (на той момент) - до найдавнішого. 

Про назву збірки Ірина говорить таке:

"З назвою все дуже просто. Я просто люблю джмелів і люблю степ. Все".

Як зауважила вона у розмові з нашою кореспонденткою, бажання видати збірку було давно, але з різних причин ці плани відкладалися.  "То прокрастинувала, то саботувала, то мене щось не влаштовувало, то щось не виходило...", - пояснює Ірина.

"І от влітку 25-го року я взяла участь у конкурсі Антивидавництва «Fucking Genius Poetry ’25» і перемогла. Власне за результатами перемоги у цьому конкурсі і вийшла збірка", - додає поетка, зауважуючи, що для неї випуск збірки є важливою подією:

"Хотілося собі поставити цю галочку, у хорошому сенсі - таку дуже красиву і сяючу галочку - що книжка у мене є і вона сильно змінює моє ставлення до творчості загалом. Воно тепер стало більш відповідальним. Бо тепер, коли я пишу нові тексти, я уже відчуваю, що не просто пишу вірші, а фактично наповнюю вже свою наступну книжку. Я вже мислю про це, як про роботу над новим проєктом. Не знаю скільки часу він забере, але, звісно, я про це думаю".

У середині лютого Ірина презентувала збірку у Києві. А після презентації у Кривому Розі планує побувати з нею також у Львові та Івано-Франківську.

Зауважує, нині творчі плани дуже залежать від ситуації на фронті, від наших захисників і захисниць. Отож серед головних планів нашої землячки - продовження їхньої підтримки (нагадаємо, Ірина є засновницею ГО "Порода", котра реалізує цікаві мистецькі проєкти на благодійній основі. Таким чином вона сприяє фінансовій підтримці українських військових - ред.). Таку діяльність криворіжка планує поєднувати з творчістю - віднаходити сили і час, аби писати вірші.

Поетичний івент з нагоди презентації поетичної збірки Ірини Божко модерувала криворізька літераторка та журналістка Ольга Гончар. "Джмелину пісню у степу" Ольга визначила як "гербарій", пояснивши:

"...Для мене гербарій - це дуже трепетна річ, бо я в дитинстві збирала листочки, збирала їх в різних місцях, не лише у Кривому Розі. І оце відчуття крихкості сухенького листочка, захоплення красою цих листочків, захоплення багатоманітністю форм, фактур, всього, що можна в гербарії побачити... Ось це десь приблизно такі відчуття і від Іриної збірки.

Це зовсім інше спілкування з Іриною поезією, ніж те спілкування, яке буває на її виступах, коли вона абсолютно феноменально читає свої вірші. Це трошки інше спілкування, ніж спілкування з текстами, коли читаєш її опубліковані вірші у соцмережах. Бо тут є папір. І папір стає таким собі "фактором правди" - чимось таким, на чому проступає правдива суть всього. 

Це абсолютна глибина. Та глибина, в яку хочеться пірнати знову і знову, шукати і знаходити нові і нові скарби, перлини, закладені Ірою туди надзвичайно цінні сенси. Хочеться раз у раз перечитувати, зупинятися на формулюваннях її віршів, на образах, на тих метафорах, які вона використовує".

Як зізналась Ольга, вона поставила Іринину збірку на видноті і зараз щодня бачить її кілька разів на день.

"Іноді підходжу, беру, просто гортаю, бо це мене дуже надихає, дуже наснажує силою витримувати все те, що навколо; знаходити в деяких абсурдних речах сенси і, можливо, щось робити своє, писати своє".

Стежте за новинами в Telegram

Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook

Читайте нас на Google News