У День памяті жертв голодоморів 22 листопада провідна наукова співробітниця відділу дослідження Голодомору та штучних масових голодів Національного музею Голодомору, професорка, докторка історичних наук Наталя Романець презентувала збірку документів «Передумови Голодомору: колективізація та розкуркулення на Дніпропетровщині (грудень 1929 р. – вересень 1931 р.)».
Презентація відбувалась у Культурно-громадському центрі Шелтер Плюс, повідомляє сайт 0564.ua з посиланням на власну кореспондентку.
"Ми не вперше співпрацюємо з пані Наталію Романець і тішимося, що у Кривому Розі є наші місцеві історики, які працюють не як пропагандисти, а працюють з документами і з фактами. Бо уже зараз і, умовно, через 50 років хтось скаже: "Ну, не було ніякого Голодомору", або не було ніякого спротиву. І лише документи, факти - це те, що переконує. Ось тому це важливо, бо ця збірка документів є фактологічним підтвердженням, що це не був просто голод, а це був геноцид. І у цього геноциду були певні передумови", - зазначає співзасновник КГЦ Шелтер Плюс Роман Морозов.
Він нагадує, що раніше у їхньому центрі Наталя Романець презентувала іншу збірку, де йшлося про спротив українців політиці колективізації та розкуркулення.
наголосив Роман, звернувши увагу і на повторюваність політики рашизму, в основі якого лежить знищення українців у той самий спосіб. Адже сьогодні ми бачимо, як росіяни, знищуючи наші поля, наші системи логістики, склади з продовольством вже під час цієї цієї фази російсько-української війни створюють умови для дефіциту харчів, прагнуть зламати опір голодом.
"Тому тяглість цієї боротьби проти ворога не викликає питань: а чому вони раптом напали? А чому зараз відбувається раптом те, що відбувається? Те, що відбувається жахливо, але, як бачимо, закономірно. І матеріали, які опрацювала і показує усім нам Наталя Романець, відкривають очі також і на події сьогодення", - зауважує Морозов.
За словами авторки і упорядниці книги «Передумови Голодомору: колективізація та розкуркулення на Дніпропетровщині (грудень 1929 р. – вересень 1931 р.)», це видання є третім, підготовленим Національним музеєм Голодомору-геноциду, у якій розповідається безпосередньо про те, що ж відбувалося напередодні Голодомору на території тодішньої Дніпропетровщини - Дніпропетровського округу і Криворізького округу.
"У листопаді 1929 року було проголошено курс на здійснення суцільної колективізації. І саме Дніпропетровщина, два її округи, стали полігоном для випробування нового курсу держави. Це був степовий регіон України, який був проголошений владою зоною тотальної колективізації. І якщо взяти, наприклад, Криворізький округ, то незважаючи на те, що напередодні суцільної колективізації показники усуспільнення і селянських господарств і землі були надзвичайно низькими (а зоною суцільної колективізації мали проголошувати лише ті, в яких до складу колгоспів вступила 50% селянських господарств), Криворізький округ був проголошений округом суцільної колективізації. Причому саме у Криворізькому окрузі і розкуркулення було здійснено на випередження - до видання самої постанови від 30 січня 1930 року, яка визначала, як потрібно проводити розкуркулення. А тотальна колективізація на території Криворізького округу була завершена вже 22 лютого 1930 року. Хоча плани самої влади формально визначали, що суцільна колективізація має бути завершена лише восени 1931 року. І, власне, оскільки саме наш регіон став таким випробувальним регіоном, де застосовувалися дуже жорсткі репресивні заходи, ця збірка документів і викликає великий інтерес", - зазначає пані Наталя.
Вона пояснює, чому важливо видавати такі збірники документів:
"По-перше, потрібно враховувати реалії, - ми є прифронтовим регіоном. І якщо зараз наші архіви зберігаються, ми з вами не знаємо, що може статися з ними вже наступного дня. До того ж ці документи, які тут опубліковані, це документи, яким виповнилося вже майже 100 років, і вони перебувають у ненайкращому стані. Дуже багато з тих документів, які я опублікувала, приходилось у буквальному розумінні цього слова реконструювати за тими записами, які я робила, коли ще працювала над кандидатською дисертацією у 1992 - 1995 роках".
Як каже науковиця, істориків часто звинувачують у тому, що вони переписують історію. Та якщо людина не довіряє історикам, у неї є можливість взяти цю збірку документів, особисто ознайомитися з документами 1929-1931 років і побачити, чи дійсно бажали селяни вступати до складу колгоспів, як відбувалося проведення суцільної колективізації, як проводилося розкуркулення, що являли собою ці новостворені колгоспи.
"Я спеціально представила велику кількість документів Державного партійного архіву, які показують, як насправді було організоване тоді життя. Наприклад, тут можна дізнатись про рівень алкоголізму серед керівників колгоспів, про безгосподарність, яка була у колгоспах. Все це дає відповідь на питання, чи потрібно було проводити суцільну колективізацію?", - говорить упорядниця книги.
Під час презентації вона звернула увагу на те, що у збірці документів дуже багато прізвищ, хоча й досі питання оприлюднення імен є дискусійним.
"Наприклад, у "Глосарії Голодомору" ми представили фото людей, які були канібалами. Це фото із тих кримінальних справ, які зберігаються у архіві Міністерства внутрішніх справ України. Під час презентації цієї збірки документів, мені ставили питання, чи потрібно було це робити? Я вважаю, що потрібно. Власне, навіть подивившись на ті фотографії канібалів, можна побачити, у якому жахливому стані перебували ці люди. Це по-перше.
Другий важливий момент, у збірці про передумови Голодомору зазначені прізвища тих людей, які здійснювали колективізацію, імена міліціонерів, котрі придушували селянський спротив, і також відповідно імена тих селян, яких у цей період розкуркулювали. Зокрема, у збірці представлені картки, які готувалися на селян, яких депортували у 1930 - 1931 роках. З них можна побачити, наприклад, яким був склад родини, отримати іншу інформацію, важливу для розуміння процесів, що відбувалися", - пояснює історикиня.
На початку презентації Наталя Романець привернула увагу аудиторії до того, що у майбутньому доцільно День пам'яті жертв голодоморів перейменувати, адже, за визначенням науковців, Голодомор як акт геноциду був один - 1932-33 років. А події 1921-1923 років, 1946 - 1947 років, історики визначають як "масові штучні голоди". Тому, коли вживається термін "Голодомор", йдеться про період 1932 - 1933 років, бо саме тоді це дійсно був цілеспрямований акт геноциду.
За словами спікерки, збірка «Передумови Голодомору: колективізація та розкуркулення на Дніпропетровщині (грудень 1929 р. – вересень 1931 р.)» наразі є завершальною. Загалом Національним музеєм Голодомору - геноциду було видано три збірники документів:
Перша: «Голодомор – геноцид 1932-1933 років. у Дніпропетровській області: масштаби та наслідки».
Друга: «Механізми творення Голодомору: хлібозаготівельні кампанії 1931-1933 р.р. на Дніпропетровщині».
Третя: «Передумови Голодомору: колективізація та розкуркулення на Дніпропетровщині (грудень 1929 р. – вересень 1931 р.)».
Структура збірників подібна: кожен з них має велику вступну авторську статтю Наталі Романець, зміст, документи, покажчики (список скорочень, іменний покажчик тощо).
Переважно, у збірниках - документи із колишнього Дніпропетровського партійного архіву та Дніпропетровського обласного архіву. Всі ці документи у радянський період були засекречені. У партійному архіві дозволялось працювати виключно партійцям (треба було бути членом КПРС).
Під час презентації пані Наталя Романець розповідала про хронологію подій, які відображені у книзі, розкривала зміст окремих документів, згадувала про окремі випадки, котрі свідчать про особливості реалізації політики примусової колективізації. Врешті науковиця озвучувала висновки, зроблені на підставі вивчених та систематизованих документів.
Загалом до збірника «Передумови Голодомору: колективізація та розкуркулення на Дніпропетровщині (грудень 1929 р. – вересень 1931 р.)» включено 160 документів. Всі вони друкуються вперше.
Таким чином учасники презентації дізналися, яку картину подій приховували радянські архіви, як саме відбувалися насильницькі процеси колективізації, які форми спротиву були в селян, чому робота з архівами сьогодні – це відновлення справедливості та пам’яті про сотні тисяч людей.
Водночас прихильникам "сталінського порядку" порадила поцікавитись документами, у яких йдеться про рівень злочинності у період правління Сталіна.
Цього дня учасники презентації запалили свічку та вшанували пам'ять про мільйони заморених Голодом українців хвилиною мовчання.