Шлях криворіжця Максима до служби пролягав через шахти, промислові підприємства та життя під обстрілами ще до початку повномасштабного вторгнення. Сьогодні ж він — військовий Національної гвардії України, що виконує бойові завдання на Херсонському напрямку.
Підрозділ, у якому проходить службу гвардієць, тримає оборону на правобережжі Херсонщини. Однією з найгарячіших точок Максим називає ділянку в районі Берислава, пише пресслужба військової частини 3011.
Зазначає - ударні дрони на фронті сьогодні вже стали буденністю.
«Якщо бачиш раніше — стріляєш. Не встиг — ховаєшся. Ворог вдається до різних хитрощів. Поки ми були на позиції, нас підпалювали за допомогою fpv-дронів – з двох сторін поле загорілося, потім посадка, метрів 50 довжиною, а там сухостій. Горіло добре - і наші бліндажі, і сітки. Все горіло. І це — теж реальність», — ділиться Максим.
Свій перший бойовий досвід нацгвардієць отримав на Донеччині ще узимку 22-го року, в районі Курахового. Тоді активні бої точилися в Мар’їнці, а ворог намагався зруйнувати Курахівську дамбу. Максим згадує не лише артилерійські обстріли, а й силу місцевих жителів.
«Найбільше, що мене здивувало на Донеччині – люди, які відчували себе захищеними настільки, що не боялися майже нічого. Коли наш блокпост поблизу Курахового почали обстрілювати із танка, місцеві відпочивали біля водосховища. Тоді загинули пенсіонер та хлопчик, якому відірвало ногу. Наш побратим намагався допомогти, надавав першу допомогу, але шансів зберегти життя дитині, на жаль, не було», — говорить Максим.
Бо в серці кожного українського захисника — вогонь, якому не загасити жодним дроном, снарядом чи вибухом.
Фото: в/ч 3011
Стежте за новинами в Telegram.
Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook.
Читайте нас на Google News