Після початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну з уст українців повсюдно чулася експресивна лексика на адресу окупантів. Хвиля лайкослів'я стала надпотужною після фрази-відповіді українського прикордонника на острові Зміїний на пропозицію здатися, яка пролунала від ворога з крейсера «Москва» у лютому 2022 року. Тоді пролунало:"Русский военный корабль, иди на х**!". Невдовзі ці слова можна було почути і побачити скрізь - у громадських місцях і вдома, на одязі і на бігбордах. Не оминула ця доля і Кривий Ріг. Коли ж популярність цих слів досягла піку, а ворога вдалося відтіснити подалі, почалися дискусії щодо того, наскільки виправдана лайка у житті суспільства, навіть під час війни.
Тему значення лайливих слів та їхнього різноманіття порушували 3 серпня на презентації книги криворізького письменника і художника Анатолія Андржеєвського "Лайкослів'я". На презентації побував і наш кореспондент.
Презентація відбулась у рамках виставки "Мовні вправи", що нині триває у ПК "Металург". Як з'ясувалося, саме атмосфера перших днів повномасштабного вторгнення і надихнула автора на створення цієї книги. Підштовхнула криворіжця лють, яку він відчув до загарбників.
В ході презентації він зазначив, що лихослів'я - це неабиякий винахід суспільства, що виконує важливе почуттєве призначення. І лайка, на його думку - "є окремішна словесна коловерть строкатої справжности з її суспільними недугами й життєвими халепами, загальнокультурними зразками, знайомими умовами, кумедністю, безглуздістю і жорстокістю буття людини".
Анатолій Андржеєвський наголошує, що лайка створила свою власну мову, побудовану на перекинутих приписах буденного слововжитку геть без обмежень.
"Неможливість вилаятися, неспроможність перейти за межі буденного і дозволеного скеровує учуттєвий вибух в середину людини", - переконаний автор книги.
В його книзі зібрані як вислови з використанням нецензурних слів, так і діалектизми, фразеологізми.
На думку автора, російська лайка міцно прижилась в царині українського срамослів'я.
"Насильництво й загальне огрубіння мови стають нашою справжністю, лайка перетворюється на звичайнісіньке спілкування та нецензурну повсякденність з безперешкодним лихослів'ям. І надмірність низового срамослів'я в сучасній мові не є просто хворобою, а насамперед, то прояв доглибної культурної скрути, яку супроводжує скорочення особового словника мови українців, культурне здичавіння, злидарство країни", - пояснює Анатолій Андржеєвський.
Створюючи свою книгу, письменник використав різні джерела - і письмові, і усні. Такими джерелами стали, зокрема, праці Федора Вовка "Етнографія сексуальності на межі ХІХ-ХХстоліть", Лесі Ставницької "Українська мова без табу", Тараса Берези "А як кажуть у вас?" та інші. Одним із джерел став також і "Словник синонімів української мови" Олексія Вусика. Окремі вислови автор взяв із інтернет мережі та почув від друзів.
Анатолій Андржеєвський також розповів, що зараз працює над романом в оповіданнях, проте, каже автор, в умовах війни досить складно писати про кохання, хоча й треба. Поки проєкт "поставлений на павзу".