"Коли я народився, мій «тато» покинув мене і мою маму.
Певний час дитинства я зростав без батька і завжди про нього мріяв. Я завжди заздрив своїм друзям, коли вони розповідали про своїх татусів, завжди проступали сльози, коли я бачив як діти граються зі своїми синами, завжди заздрив коли саме тато забирав їх зі школи.
Але потім у моєму житті з’явився ти.
Ти став мені справжнім Батьком. Ним і залишишся назавжди.
Я вдячний тобі за кожен день, за кожну пораду, за всю ту підтримку і ті сили, які ти вклав в мене. Я дякую тобі за свого чудового молодшого брата та за те, що робив мою маму щасливою. Дякую за все.
Ти пішов із земного життя зі зброєю в руках. Справжнім Героєм нашої країни.
Тебе не ловили воєнкоми, не приносили повістки на роботу. Ти доброволець, який став на захист українського народу. Без військового досвіду, без ідеального здоров’я, але з тим характером і волею, про які всі так люблять казати.
Ти пройшов десятки штурмів. І це був не останній. Зараз ти штурмуєш Небеса.
Вчора в тебе мав би бути День народження.
Я тобі обіцяю, що ти будеш пишатись мною та Денисом.
Прощавай, батя",