Є голоси, які не намагаються перекричати світ. Вони просто з'являються в потрібний момент — десь між нічною дорогою, випадковим спогадом і думкою, яку давно відкладали на потім. Саме так звучить Domiy. Її пісні не прагнуть справити враження. Вони радше нагадують особистий записник, випадково залишений розкритим на потрібній сторінці, де кожен несподівано знаходить кілька рядків про себе.
На сцені ця музика змінює свої координати. Вона перестає бути набором треків і стає територією довіри. Domiy вміє розповідати про складне мовою серця — легкою, майже невагомою, і знаходити слова для найважливішого так, ніби вони народжуються з самої тиші. Її виступи схожі на вечірню розмову, яка плавно продовжується до глибокої ночі.
Кривий Ріг — місто широких горизонтів, вечірніх вогнів і фантастичних історій, які народжуються на перетині доріг і людських доль. Тут добре розуміють ціну справжнім почуттям і щирим словам. Коли сутінки м'яко огорнуть місто, а тисячі вогників засяють уздовж проспектів, пісні Domiy стануть саундтреком до вечора, сповненого тепла, ніжності та тихих роздумів про найважливіше.
А потім ніч повільно забере із собою останні акорди. Стихнуть голоси, згаснуть вогні сцени. Та разом із мелодіями кожен понесе додому ніжні враження — легке хвилювання в серці, теплий спогад і те дивне відчуття, коли після справжньої музики світ залишається тим самим, але здається трохи красивішим, світлішим і ближчим.