Я так рад тебя видеть!

Редакция 0564.ua начинает новую рубрику "Доброе утро, Кривой Рог!". В ней мы будем размещать интересные жизненные истории, связанные с нашим городом и криворожанами. Это - авторская колонка, в которой каждый может поделиться своими наблюдениями, рассуждениями.

Сегодня вашему вниманию - этот рассказ. Думается, он не оставит наших читателей равнодушными.

«З цим хлопцем я познайомилась 17 грудня на свій день народження, який приїхала святкувати на Майдані. Я розливала борщ на кухні, а потім зайшла в IT-намет погрітися.

«О, какие люди! Это же ты меня только что борщом кормила! Заходи, садись у огня, рассказывай».

Його звали Вовою. Він був з Кривого Рогу. З'ясувалося, що в нас навіть спільна подруга була, і день народження в нього був наступного дня. Він жив Майданом, а Майдан жив ним — всюди «свій», завжди в доброму гуморі.
Потім ми ще Новий Рік зустрічали разом на Майдані. «Как я тебя рад видеть, дай подниму!», і підіймав наче пір'їнку.
А потім було 22 січня... Мені хвилею відбило кришку з фотоапарату і поставило синець. Йому... йому гумова куля влучила в око...

Я про це дізналася 2 дні назад. Спочатку на оці поставили хрест, але знайшли лікарів у Луцьку, які вже дві операції зробили. Потрібна ще одна, і потрібне постійне лікування і огляд у Києві. Гроші скінчилися і в нього, і в друзів.

«Я пойду работать, наверное...» «Куди, божевільний! не можна!» «Но что же делать!».
Я не буду постити його фотографію після 22 січня, я залишу ту, яким я його пам'ятаю. Я дуже хочу, щоб одного разу він мені знову сказав «Я так рад тебя ВИДЕТЬ!»...

Юлія Бабич